Категорія буття у філософії

Буття – гранично широка філософська категорія для позначення цілісності і субстанціональності світу. У європейській культурі перші визначення буття виникли ще в Стародавній Греції, що історично співпало із становленням філософського знання, переходом від образно- міфологічного до теоретико – логічного мислення.
Поняття про цілісність світу формувалося поволі, його виникненню передував цілий ряд проміжних понять і концепцій. Мислителі античності всебічно і грунтовно розглядали різні альтернативи філософських побудов, спираючись на багатий духовний досвід попереднього розвитку (міфологія, релігія, мистецтво). У результаті виникла радикально нова установка в пізнанні і розумінні навколишнього світу. Так, якщо грецькі натурфілософи (ранній період) розглядали дійсність як різноманіття постійно змінюються предметів, явищ, процесів, то їх послідовники (перший серед них – Парменід) поставили питання про загальної та постійній основі цих змін, яка і була названа буттям.
«Буття» – похідне отелень «бути», «є», вельми поширених в багатьох мовах світу, має своє специфічне, власне філософський зміст і означає не просто існування будь-яких об’єктів навколишнього світу, а того, що гарантує це існування.

Поняття буття відволікається від нескінченного різноманіття властивостей і якостей конкретних предметів, крім одною – бути існуючими. Подібний підхід задає світу цілісність, робить його об’єктом специфічного розгляду. Вчення про буття (онтологія) – важливий розділ філософського знання.
В основі поняття буття лежить переконаність челове ка в тому, що світ існує не тільки тут і зараз (цей фаю незаперечно доводиться людським досвідом), але всюди і вічно (інтуїтивна діяльність свідомості). Єдність цих сторін складає саму загальну структуру поняття буття.
Ми непохитно віримо в те, що при всіх потрясіннях в природі і суспільстві мир є стабільним, постійним, вічним. Цей світ і є істинним буттям, нашої життєвої опорою. Поняття саме про такий світі становить основу змістотворних людської діяльності. На інтуїтивне «ядро» як би накладається певна система понять, що утворюють зміст, укладений в тій чи іншій філософської концепції.
Буття формує уявлення про те що світ навколо нас розвивається й живе за своїми законами, не залежних від нашої волі, бажань і свавілля. Ці закони забезпечують стабільність і гармонію світу, в теж час обмежують нашу діяльність. Розуміння цього й уміння слідувати вимогам буття забезпечують існування людини.

Можна виділити такі основні форми буття:
речей, процесів, укладає в собі буття природи як цілого і буття речей, вироблених людиною;
людини – підрозділяється на буття людини як природної істоти і специфічне людське буття;
духовного, що складається з об’єктивного і суб’єктивного духу;
соціальне, яке складається з буття окремої людини і буття суспільства.
Буття як вихідне поняття лише початковий пункт філософського міркування про світ і людину. Воно стає змістовним, конкретно- загальним тільки лише через взаємодію з такими філософськими категоріями, як матерія, свідомість, рух, простір, час, системність, детермінізм та інші. Але це вже відноситься до подальшого викладу.

Посилання на основну публікацію