Ірраціоналістичне філософське вчення

Ірраціоналістичне філософське вчення, що виникло після першої світової війни в Німеччині і під час другої світової війни у ​​Франції, пов’язане з іменами Хайдеггера, Ясперса, Сартра, Марселя та ін. Екзистенціальне ставлення до буття зводиться до його осягнення як цілісності суб’єкта та об’єкта.
На думку Мартіна Хайдеггера, традиційна європейська філософія забула сенс буття, яке не можна споглядати, а можна лише почути в інтимному лоні культури – у мові. Хайдеггер вважав, що справжнє розуміння починається з фундаментальних рівнів існування людини – історичного, практичного та емоційного, рівнів, які, будучи спочатку несвідомими, можуть впливати на діяльність самого розуму. Хайдеггер ввів поняття «фундаментальна онтологія», яке описувало головну задачу філософії – дослідити не тільки сенс буття, а й форми, в яких буття себе являє. На думку Хайдеггера, людське існування має аналізуватися через його з соціально-історичним світом. Аналізуючи первинні способи людського «буття у світі» (інструментальне поводження з речами, розуміння і тлумачення світу, використання людиною мови та ін.), Хайдеггер знайшов у кожному з них відмінність людського існування від існування об’єктів.
До числа найбільш значущих робіт Хайдеггера належать «Вчення Платона про істину», «Кант і проблема метафізики», «Лісові стежки», «Ніцше», «Питання про речі».
Габріель Оноре Марсель розрізняв світ об’єктивності та світ існування, малюючи дійсність у вигляді розщепленої на справжній світ буття і несправжній світ володіння. Дослідник називав свою філософію «неосократізмом» (християнським сократізмом). Центральні поняття філософії Марселя – взаємно виключають один одного категорії «буття» і «володіння». Марсель заперечував томизм як раціоналістичний вчення, яке намагалося примирити віру з позитивною наукою. Він вважав, що людські проблеми неможливо вирішити засобами об’єктивного, наукового пізнання. Це дозволяло вченому протиставляти поняття «проблема», що означає те, що зустрічається на шляху людини, і поняття «таємниця», що позначає те, що захоплює людину, становить частину його самого, у що не можна проникнути раціональним шляхом.
Найбільшу популярність здобули такі твори Марселя, як «Метафізичний щоденник», «Бути і мати», «Людина-блукач», «Люди проти людського», «Метафізика Ройса», «Таїнство буття» і «Есе з конкретної філософії».

Посилання на основну публікацію