Громадянське суспільство і держава – реферат

Платон, Арістотель, Руссо, А. Сміт, Д. Рікардо, Фіхте надали важливий вплив на розуміння принципу, сутності та специфіки змісту громадянського суспільства і держави. Головним ідеологом теорії громадянського суспільства слід вважати Гегеля, який розрізняє громадянське суспільство і держава на основі розуміння їх як специфічних феноменів.
Перераховані мислителі розуміли суть і специфічний зміст громадянського суспільства і держави, які полягають у співвіднесенні морального цілого і частини, за Платоном і Арістотелем, в розвинених уявленнях про державу як волі, з точки зору Ж.-Ж. Руссо, і суспільстві, на думку А. Сміта, Д. Рікардо, Ж. Б. Сея.
Велике значення для гегелівського розуміння філософського співвідношення суспільства і держави мала концепція Фіхте, який вважав товариством «держава потреби і розуму». Справжнім же державою в його теорії виступала держава розуму. У вченні Гегеля співвідношення суспільства і держави постає як співвідношення розуму і розуму.
На гегелівські уявлення про характер співвідношення суспільства і держави, вирішальне вплив зробила ідея Платона про первинність держави по відношенню до суспільства. З концепції Аристотеля на Гегеля справила вплив думка про те, що держава передує індивіду так само, як ціле – частини, що держава первинно в порівнянні з сім’єю і селищем. Проте ні Платон, ні Аристотель не розрізняли суспільство і держава. Гегель же об’єднав положення Руссо про волю як принципі держави з уявленнями Платона і Аристотеля про державу як досконалої і завершеною моральної цілісності.
Що стосується гегелівського розуміння громадянського суспільства як специфічної сфери життєвих відносин людини, то тут проявляється вплив теорій А. Сміта, Д. Рікардо і Ж. Б. Сея. По суті, в якості «громадянського суспільства» розглядається буржуазне суспільство. У громадянському суспільстві кожен існує для себе, оскільки воно являє собою сферу реалізації особливих, приватних цілей та інтересів окремої особистості. Громадянське суспільство базується на двох основних принципах – особливості і загальності.
На етапі громадянського суспільства спільність людей є нічим іншим, як системою всебічної взаємозалежності, де прожиток, благо і право однієї особи нерозривно пов’язані з аналогічними цілями інших приватних осіб. Таку систему Гегель називає зовнішнім державою, державою потреби і розуму. На цій стадії поняття «громадянське держава» поділяється на особливість і загальність, які, в свою чергу, набувають свободу і самостійність для зовнішньої реалізації. Гегель вважає, що для еволюції поняття даний етап є необхідним. Незважаючи на розпад особливості і загальності, присутній їх взаімосвязаннность і взаємозумовленість, що показує неможливість задоволення особливою мети без загального і неможливість загального без особливого.
Гегель, адекватно відбивши сучасне йому стан відмінності громадянського суспільства і політичної держави, зазначив розрив між приватною і політичною сферами. Однак, на його думку, кінцева установка націлена на подолання даного розриву в державі, а воно є вищим єдністю розумного й морального цілого.
У Гегеля громадянське суспільство роздирається протиріччями, постає як антагоністичну утворення, в якому розгортається боротьба індивідуальних приватних інтересів. Виділяючи три основних моменти громадянського суспільства, Гегель називає систему потреб, відправлення правосуддя, поліцію і корпорації. У вченні Гегеля необхідним і розумним вважається диференціація громадянського суспільства на три стани: субстанціальне (землевласники і селяни), промислове (ремісниче стан, стан фабрикантів, включаючи робітників, і торгівельне стан) і загальне (зайнято захистом загальних інтересів суспільства). Наведена Гегелем класифікація відображає нерозвинену соціальну структуру суспільства, оскільки він розрізняє їх по сфері додатка і роду занять.
Розвинуте громадянське суспільство, відповідно до концепції Гегеля, вимушене шукати нових споживачів, сфери прикладання праці, долаючи безробіття, звертається до колонізації. Філософ виділяє два її види: спорадичну (наприклад, німецькі переселенці в Америку і Росію) і систематичну (коли держава встановлює і регулює спосіб здійснення колонізації; колоніям надаються однакові з населенням метрополії права).
В урядову владу, за Гегелем, входять правосуддя і поліція, які не можуть, однак, впоратися з труднощами і суперечностями громадянського суспільства. Філософ вважав, що член громадянського суспільства не тільки має право звертатися до суду, але і зобов’язаний з’явитися перед судом.
Саме в державі ототожнюються особливе і загальне, а моральність домагається об’єктивності і дійсності як органічна єдність.
Заслуга Гегеля полягає в тому, що він сформулював взаємозв’язок і співвідношення (не відрізниш) суспільства і держави, необхідний, закономірний, діалектичний характер їх зв’язків і співвідношень.
Відповідно до концепції Гегеля, держава постає як наслідок, результат і продукт розвитку відносин громадянського суспільства. Правда, він розглядає суспільство як підлеглий момент держави.

Посилання на основну публікацію