Геракліт – коротко

Вчення Анаксагора, Демокріт – стисло, Філософія Платона – стисло, Філософія Епікура – стисло, Філософія Канта – стисло, Філософія Фіхте – стисло, Філософія Томаса Гоббса – коротко
Геракліт Ефеський, молодший сучасник ионийских філософів Фалеса, Анаксимандра і Анаксимена, людина знатного роду, аристократичного способу думок і сумного темпераменту, схильний до меланхолії, побудував систему, засновану не на досвіді, а на умогляді, приймаючу за джерело матеріального і духовного життя вогонь, який , на його думку, треба вважати і першоосновою всіх речей. Своє вчення Геракліт виклав у книзі «Про природу»; стародавні письменники кажуть, що виклад його було дуже темне.

 

Згідно Геракліту, вогонь – природна сила, яка своєю теплотою створює всі; він проникає всі частини всесвіту, приймаємо, в кожній частині її особливу властивість. Ці видозміни вогню виробляють предмети, а подальшими видозмінами його знищуються вироблені їм предмети, і таким чином всесвіт знаходиться у вічному кругообігу змін: все в ній виникає і змінюється; міцного, незмінного немає нічого. Все, що здається людині постійним, нерухомим, здається таким лише по обману почуттів; всюди у всесвіті все щохвилини приймає різні якості: все в ній те складається, то розкладається. Закон, за яким відбуваються зміни – закон тяжіння. Але вічним процесом зміни речовини править особливий вселенський закон – незмінна доля, яку Геракліт називає Логосом або Геймармене. Це – вічна мудрість, що вносить порядок у вічний струм змін, у процес вічної боротьби виникнення з руйнуванням.

Геракліт – перший відомий нам давньогрецький філософ, який вважав, що головне завдання філософа зводиться не до того, щоб споглядати відсталі, нерухомі форми навколишнього буття, а до того, щоб шляхом глибокої внутрішньої інтуїції проникати в суть живого світового процесу. Він вважав, що у світобудові первинно це вічне безперервне рух, а всі залучені до нього матеріальні об’єкти – лише вторинні його знаряддя. Вчення Геракліта стоїть біля витоків ідейної течії, довшого в тому числі і сучасну західну «філософію життя».

Людська душа, на думку Геракліта, складається з теплого сухого пара; вона – найчистіше прояв божественного вогню; вона харчується теплотою, отримують від вогню, навколишнього всесвіт; цю теплоту вона сприймає диханням і органами чуття. Та душа обдарована мудрістю та іншими хорошими якостями, яка складається з дуже сухої пари. Якщо пар, складової душу, стає сирим, то душа втрачає свої хороші якості і розум її слабшає.

Посилання на основну публікацію