Фізика Епікура, його атомізм – коротко

У фізиці Епікур є палким прихильником ідеї Демокріта про атоми. На його думку, вона цілком підтверджується чуттєвим досвідом, бо постійно відбувається на наших очах змішання різних середовищ не можна пояснити без припущення про те, що вони складаються з найдрібніших частинок. У той же час атоми не можуть бути ділені нескінченно (термін Демокріта «атом» в буквальному перекладі й означає «неподільне»), бо тоді матерія розвіювався б в порожнечі, і ніяких тел взагалі б не було.

Але в подробиці свого атомізму Епікур сильно відходить від первісного вчення Левкіппа і Демокріта. Два цих філософа визнавали початкове рух атомів у порожнечі, а Епікур зводить такий рух єдино до падіння вниз, яке, згідно з його поданням, є одвічна властивість матерії (про закон тяжіння, породжуваного масою тіл, античність нічого не знала). Демокріт ж, на противагу цьому, вважав, що в нескінченності немає ні верху, ні низу. Крім цього, Епікур, на відміну Демокрита, стверджує, що атоми в своєму падінні здійснюють мінімальне мимовільне (спонтанне) відхилення від прямої лінії – як якби атом володів деякою свободою волі. Інакше всі тіла постійно опускалися б вниз в одному і тому ж незмінному вигляді, і було б не можна пояснити зіткнень атомів і утворення з них все нових і нових мас. У цьому пункті Епікур ухиляється від суворого механічного детермінізму ранніх атомістів. Він гаряче повстає їх проти строго механіцизму, кажучи, що такий підхід гірше будь помилкової віри в богів: тих ще можна пом’якшити благаннями, а механістична фізика – невблаганний тиран, що прирікає людини на повне рабство.

Епікур запозичує у перших атомістів і вчення про душу, що складається з дрібних, рухливих атомів. Епікур з наголос стверджує, що після смерті душа розсіюється, і ніяких посмертних відчуттів бути не може. Чуттєві сприйняття Епікур, за прикладом Демокріта, пояснює атомними витіканнями, що йдуть від тілесних предметів.

Посилання на основну публікацію