Філософська концепція Маркса

Карл Маркс (1818-1883) – творець і творець діалектико-матеріалістичної філософії.
У своїй філософській концепції Маркс з самого початку продовжував вирішувати традиційну для європейської думки проблему відчуження людини в суспільстві, тде панує приватна власність на засоби виробництва, і шукав шляхи подолання цього відчуження. Ця проблема обговорюється в «Економічно-філософських рукописах 1844». Оскільки базисом будь-якого виду відчуження виступає економічне відчуження або відчужена праця, то Маркс надалі багато займається концептуальним аналізом природи і особливостей функціонування капіталістичної системи економіки. При цьому проблеми конкретної людини відходять на другий план, замінюються соціальними. Маркс високо оцінює діалектичний метод, розроблений Гегелем, але для нього рушійною силою виступає не дух. а матерія. Маркс спеціально підкреслює, що для нього ідеальне – не деміург всього, а лише «матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній».

Рушійною, матеріальною силою в суспільстві є діяльне ставлення людини до навколишнього світу, головною ланкою якого виступає матеріальне виробництво. Матерія при подібній інтерпретації не зводиться до якоїсь незмінною субстанції, вона історична і динамічна. На цьому побудована і відповідне теоретико-пізнавальна концепція. У ній Маркс реінтерпретіруются традиційну онтологію матеріалізму, де тільки пізнає суб’єкт активний, а пізнаваний об’єкт завжди пасивний.
У концепції Маркса дослідник у процесі пізнання має справу не з природою самої по собі, а з природою, цієї «суб’єктивно», як «людська чуттєва діяльність, практика». Тим самим пізнання – складний процес взаємодії суб’єкта та об’єкта. «Питання про те, чи володіє людське мислення предметної істинністю, – зовсім не питання теорії, а практичне питання». Маркс – не традиційний, кабінетний філософ, міркували про істину самої по собі. На його думку, філософія покликана допомогти не тільки пояснювати світ, а й змінювати його.

При вирішенні соціально-філософських проблем Маркс продовжував традиції епохи Просвітництва і Гегеля, вірив у науку і прогрес, розглядаючи розвиток суспільства як природно-історичний процес зміни суспільно-економічних формацій. У трактуванні цих проблем позначився вплив панувала класичної наукової парадигми.

Разом з Марксом у розробку цих філософських уявлень певний внесок вніс Фрідріх Енгельс. Вже в ранній роботі «Нариси до критики політичної економії» (1843). що зробила вплив на формування поглядів Маркса, проявилася матеріалістична позиція Енгельса. Протягом усього життя розробляв він матеріалістичну концепцію бигія. Значна ррль його у виробленні нової теорії і концептуальному її збагаченні в роботах «Анти-Дюрінг», «Діалектика природи» (незакінчена), «Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії». Особливу увагу Енгельс приділяв розробці та концептуалізації сутності діалектичного способу мислення в зіставленні з метафізичним підходом до світу, осмислення досягнень природничо-наукового знання.

Філософським новаторством Маркса стало матеріалістичне розуміння історії.
Історичний матеріалізм – це поширення матеріалізму на суспільне життя, соціальний мир, історію.
Філософію Маркс розглядав як керівництво до дії, маючи на увазі революційне перетворення суспільства. Революція повинна була ознаменувати початок нової історії, яка не буде знати класових антагонізмів.

Марксистська філософія була не тільки раціоналістичної, а й сциентистско-оріенгірованной. Незважаючи на різні підходи в цілому, і позитивізм, і марксизм виходили з визнання великої ролі наукового розуму для вирішення комплексу соціальних, економічних, екологічних, антропологічних та інших проблем.

Посилання на основну публікацію