Філософія релігії Фейєрбаха – коротко

Найбільше Людвіг Фейєрбах прославився своєю теорією про походження релігії. Вона, по суті, досить невибаглива, але серед його сучасників визнавалася дуже оригінальною. За філософії Фейєрбаха, людина протягом всього свого життя має справу тільки з даними почуттів. Нічого надчуттєвого немає і бути не може. До сверхчувственному, «потойбічного» Фейєрбах відносить і головні релігійні поняття: ідеї Бога, свобода волі і безсмертя душі, протиставляючи цим «неіснуючим речей» положення: «задовольняйся даними світом».

Однак його філософія кардинально розходиться з атеїстами XVIII сторіччя в трактуванні питання про витоки релігійних вірувань. Більшість «просвітителів» XVIII століття вважало, що релігія виникає з людського невігластва і забобони, а також з свідомого обману з метою встановлення панування меншості над більшістю. Фейєрбах же вважає, що тяга вигадувати собі богів корениться в невід’ємному від людського духу прагненні уподібнювати зовнішній світ власним ідеалізованому образу. Усяка людина обмежений у своїй фізичної і психічної індивідуальності і не може втілювати в собі всі можливі людські досконалості і чесноти. Але в кожному особистість існує бажання знайти такий збірний ідеальний образ, реалізувати всі доступні людині як виду можливості. Це устремління і лягає в основу релігійних уявлення про богів. Люди здавна схильні уособлювати кращі сторони своєї натури в деяких вигаданих, неіснуючих на ділі реальностях. До цього людини штовхає повсякчасна різка протилежність між тим, що є, і тим, чим він повинен бути. Релігійне творчість прагне усунути цю протилежність. Чи не Бог творить людину «за образом і подобою своєю», а навпаки, людина подібним способом творить богів. Коротко цей погляд формулюється в знаменитому вислові Людвіга Фейєрбаха «людина людині – бог».

Історичну важливість релігії філософія Фейєрбаха нітрохи не заперечує, говорячи навіть, що перш віра в богів втілювала в собі кращі ідеї і почуття людства. Але в даний час потреба в ній відпала. Фейєрбах переконаний, що його філософія і сучасна йому наука розпізнала метафізичну ілюзію, що лежить основу релігійної творчості. Боги тим самим втрачають сенс свого існування. Прогресивний розвиток техніки, мистецтв і суспільних форм дає людству можливість задовольнити все більше найрізноманітніших потреб. Тим часом, релігія виникала і на грунті їх незадоволеності – тепер усунутий. Ремісник і поет нині вже не потребують заступництві Гефеста або Аполлона. Людство навчиться в майбутньому мистецтву бути щасливим і моральним без сприяння релігії.

У своєму атеїзмі Фейєрбах далеко не оригінальний. Він мав багатьох більш видатних попередників в XVIII і більш ранніх століттях. Однак його психологічне пояснення процесу виникнення релігії створювало враження нового слова у філософії. «Релігійні» теорії Людвіга Фейєрбаха знайшли розвиток в етнографічних дослідженнях з первісної релігії Леббока, Тейлора, Спенсера та інших вчених, а також в психології.

Посилання на основну публікацію