Філософія і світогляд

Людині завжди було необхідно доцільно діяти в реальному світі, наповненому незвіданим і незбагненним, він повинен був не тільки багато вміти, але йому необхідно було й багато знати. Мати уявлення про навколишнє природного і соціального середовища, про світ у цілому – нагальна потреба людини, для цього йому необхідно, в першу чергу, глибоке і цілісне розуміння світу. Для цього він повинен володіти певним світоглядом.
Світогляд – це сукупність поглядів на світ і місце в ньому людини, на ставлення людини до навколишнього його дійсності і самому собі, а також сформовані на основі цих поглядів переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, цінні гострі орієнтації.
Людина, володіючи загальними знаннями про своє місце в світі, будує свою діяльність, визначає свої найближчі і віддалені цілі у відповідності з певним світоглядом. В одному випадку їх зв’язок зі світоглядом може виявлятися досить чітко, в іншому ж вона ускладнюється для розуміння тими чи іншими суб’єктивними установками людини, особливостями його характеру. Однак такий зв’язок зі світоглядом обов’язково існує і завжди може прослідкувати. Це означає, що світогляд відіграє особливу, дуже важливу роль у всій діяльності людей. Світогляд – це фундамент людської свідомості. Таким чином, світогляд можна визначити і як сукупність поглядів, оцінок, принципів, певне бачення і розуміння світу, а також програму поведінки і дій людини.
Але не тільки за індивідуальним світоглядом можна багато чого довідатися про людину. Історія людини і людства покаже нам і різні типи світогляду, характерні тим чи іншим історичним епохам. Світогляд не статично, воно постійно перебуває в динаміці і відповідає рівню пізнання людьми навколишньої дійсності. Історичними типами світогляду є міфологічний, релігійне, філософське, наукове та художньо-естетичне світогляду.
Міф – це найдавніша форма світогляду на рівні світовідчуття і світорозуміння, яка характеризується символічним, фантастично-образним, цілісним уявленням про природу, суспільство і людину.
Первісна людина формує світогляд, в якому в єдиному, універсальному, нерозчленованому вигляді були представлені знання про світ і людину, вірування, етичні й естетичні погляди. У цій специфічній формі світогляду, яку називають міфологією, виражалося світовідчуття і світорозуміння. Для міфології було характерно олюднення природи, недостатньо чіткий поділ простору і часу, речі і її знака. Своєрідність міфологічного світогляду полягало і в тому, що формою його прояви були міфи, в яких людина намагалася осмислити світ і самого себе, не бачачи різниці між суб’єктом і об’єктом. Видатний російський філософ А.Ф. Лосєв (1893-1988) вважав, що людина жила в міфі як у світі.
У міфі не потрібно шукати історичне переказ, художній вимисел чи поетичний образ. Міф несе в собі значно більше. Міф це реальність, в якій жили люди. Головна функція міфу – обгрунтування існуючого в природі і суспільстві світопорядку, а також регулювання сформованих суспільних відносин, закріплення прийнятих норм моралі та системи цінностей, збереження звичаїв і традицій відповідно з даним видом світогляду.
Міфологічний світогляд в силу певних соціальних причин, серед яких слід відзначити розвиток практичного знання, неминуче прийде до свого логічного завершення або зміни. Той же А.Ф. Лосєв у роботі «Діалектика міфу» зазначав, що міф існує лише тоді, коли в свідомості індивіда ідеальне і матеріальне знаходяться в стані гармонії, рівноваги або балансу. Переважання в свідомості ідеального призводить до формування релігійного світорозуміння та світогляду. Науковий світогляд, як самостійний вид світогляду, формується під впливом матеріально-практичного ставлення до навколишньої дійсності. Наукове і релігійне світогляд стають історично зумовленими видами світогляду.

Посилання на основну публікацію