Естетичні підстави та закономірності розвитку мистецтва

Інший дуже важливим завданням філософії мистецтва є визначення естетичних підстав художньої творчості.
Одне із завдань естетики полягає в тому, щоб пізнати як художник тієї чи іншої епохи, тієї чи іншої культури відчуває і розуміє красу, як переломлює її у своїй творчості, які естетичні цілі ставить перед собою і який вплив вони роблять, в кінцевому рахунку, на життя суспільства і людини.
Як і все в світі, мистецтво, розвивається. Однак його розвиток не можна представити у вигляді неухильного прогресу. Розвиток мистецтва виявляється, насамперед, у зміні естетичних ідеалів, у зміні уявлень про красу, призначення мистецтва і ролі художника в суспільстві. Розвиток мистецтва здійснюється через боротьбу різних естетичних концепцій, художніх течій і творчих спільнот.
З історії мистецтва написані багатотомні праці, в яких показана логіка і закономірності розвитку мистецтва взагалі та окремих його видів та родів зокрема. Обсяг даного підручника не дозволяє у всій повноті розглянути дане питання. В якості ілюстрації деяких закономірностей розвитку мистецтва розглянемо два періоди російської культури: так звані Золотий вік і Срібний вік.
Під Золотим століттям російської культури мається на увазі період в мистецькому житті Росії, що охопив більшу частину XIX століття. Ключовою фігурою Золотого століття вважається А.С. Пушкін, який заклав основи сучасної російської словесності. Десятки великих імен художників (письменників, композиторів, художників і т. Д.): Н.В. Гоголь, М.Ю. Лермонтов, І.С. Тургенєв, І.А. Гончаров, Ф.М. Достоєвський, Н.С. Лєсков, Л.Н. Толстой, М.І. Глінка, П.І. Чайковський, М.М. Мусоргський, П.І. Федотов, І. Н. Крамськой, В.І. Суриков, М.М. Ге склали колір цієї культурної епохи. Срібним століттям російської культури називають традиційно період кінця XIX – початку (до Жовтневої революції) XX ст. Найбільш колоритною фігурою, але не єдиною, визначальною пафос цієї епохи, був, безумовно, А.А. Блок. Срібний вік породив величезну кількість обдарованих людей у ​​різних сферах мистецтва. Досить назвати такі імена як В. Брюсов, А. Білий, З.М. Гіппіус, Д.С. Мережковський, І.А. Бунін, Вяч. Іванов, М. Врубель, В.А. Сєров, Б. Кустодієв, К. Сомов, Л. Бакст, М. Нестеров, А.Н. Скрябін, І. Стравінський, С.В. Рахманінов, С.П. Дягілєв, В. Ніжинський, Ф.І. Шаляпін. За кількістю геніїв і талантів, за масштабом творчого ентузіазму, по великій кількості художніх шедеврів Срібний вік російської культури можна зіставити з епохою Відродження в Європі. Чому, однак, він названий Срібним? Адже срібло, будучи дорогоцінним металом, все ж поступається в ціні і за споживчими властивостями золоту. Справа в тому, що мистецтво Срібного століття, будучи в художньому плані не менш досконалим, ніж мистецтво Золотого століття, проте, несло на собі печатку декадансу, упадничества. У чому це конкретно виражалося?
По-перше, якщо в мистецтві Золотого століття зміст і форма були однаково значущі і знаходилися в стані гармонійної рівноваги, то Срібний вік увійшов в історію культури як епоха пошуку нових художніх форм.
На цій основі виникло безліч модерністських течій в мистецтві: символізм, імаженізм, футуризм, кубізм, абстракціонізм і т. П.
Звідси, по-друге, в мистецтві Срібного століття акцент робиться на самовираженні художника, в той час як у мистецтві Золотого століття художник прагнув до правдивого (реалістичного) зображення життя.
По-третє, мистецтво Золотого століття було пронизане моральним пафосом, воно пробуджувало “закликати до переможених” і кликало людини до високих цивільних цілях. Своєрідність мистецтва Срібного століття проявилося, за словами М. Бердяєва “в переважанні еротики та естетики над етикою” (Бердяєв Н.А. Самопізнання. М., 1990. С. 129). Значна частина художників Срібного століття ставали індиферентними до подій суспільно-політичного життя країни, проголошуючи тезу “мистецтво для мистецтва”.
Нарешті, мистецтво Срібного століття (принаймні, значна його частина) відривалося не тільки від етичної основи, але і від здорової духовної основи. Краса тут бачилася у відриві від Добра й Істини. Це проявилося, зокрема, в захопленості певних верств художньої інтелігенції Росії містикою, окультизмом, теософією і антропософією, богошуканням і богоборством.
Мабуть, найбільш типовим твором, в якому присутні всі зазначені вище ознаки мистецтва Срібного століття, є “Поема екстазу” А.Н. Скрябіна.
Мистецтво Срібного століття не тільки хронологічно передувало першій світовій війні і Жовтневої революції, але в значній мірі відповідально за потрясіння і катаклізми, які обрушилися на людей і обрушили Росію. Втративши громадянський пафос, воно перестало благотворно впливати на волю і моральну свідомість людей.
Філософи, осмислювати розвиток мистецтва XIX-XX ст. Не тільки в Росії, але і в Європі, прийшли до висновку про те, що мистецтво, яке відірвалося від духовної основи, яке втратило чіткі моральні орієнтири, має тенденцію до перетворення в “дозвільне розвага і нервує видовище” (Ільїн І.А. Основи християнської культури // Одинокий художник. М., 1993. С. 295). Ці прогнози, на жаль, виправдалися і стали реальністю, так званої, масової культури, що представляє собою індустрію мрій, часто пропагує культ еротики і насильства.
Призначення філософії мистецтва полягає також у тому, щоб переломити цю негативну тенденцію, щоб показати, що мистецтво об’єктивно служить або силам Добра, або Зла, щоб викривати уявну красу і обґрунтовувати Красу справжню.

Посилання на основну публікацію