Емпіричний метод наукового пізнання Бекона – коротко

«Критичні», «негативні» міркування про ідолів Френсіс Бекон доповнює «позитивним» викладом власного методу наукового пізнання. У його основу він кладе систематичний експеримент. Випадкового досвіду Бекон у процесі пізнання закликає уникати, бо його узагальнення можуть призводити до приватним, застосовним не у всіх випадках, а іноді і до абсолютно хибним результатам.

Висновки ведених по обдуманої, методичної системі експериментів слід узагальнювати за допомогою індукції – тобто, умозаключениями від часткового до загального, а не навпаки, не зберігаючи шляхом дедукції від загального до приватного, як часто робить телеологічна філософія. Щоб пізнати індуктивним шляхом «причини» того чи іншого явища, наука, по Бекону, повинна користуватися «перерахуванням» і «винятком» досвідчених даних. Потрібно зіставляти емпіричні факти в пошуках таких, де досліджуване властивість чи явище присутнє і де воно відсутнє, розглядати і ступеня його прояви в різних випадках.

При використанні індуктивного методу Бекон радить бути вкрай обережним – узагальнювати емпіричні дані з великою поступовістю, переходити від одиничних фактів спочатку до наукових положень невеликої спільності, а вже від них – до все більш високим. У науковому пізнанні потрібно слідувати шляхом безперервного і поступового сходження. Слід побоюватися необачних узагальнень, які вельми властиві людської психології і призводять до незліченних помилок. Людському духу, говорить Бекон у цьому зв’язку, не тільки не слід надавати крила, але, навпаки, підвішувати свинець.

Посилання на основну публікацію