Економічний матеріалізм як філософія історії Маркса

Філософія історії Карла Маркса носить назву економічного матеріалізму. Ми маємо мало позитивних вказівок щодо історії цього вчення, відносного того, під яким філософським і науковим впливом воно складалося. У творах Маркса ми не знаходимо ні послідовного його розвитку, ні систематичного його викладу. Марксистська філософія історії виражена там у вигляді декількох парадоксів, уривчастих суджень, які все можна зібрати на двох-трьох сторінках, тому аж ніяк не являє у викладі самого Маркса закінченою, виробленої теорії. Мабуть, на його виникнення впливали нові філософські дослідження. Вчення економічного матеріалізму стосовно старого фейербахіанства Маркса є не переглядом, а лише спогадом.

Ідея економічного матеріалізму, мабуть, з’явилася у Карла Маркса як інтуїція, відома здогадка або враження, з одного боку, від тієї економічної дійсності, яка його оточувала, а з іншого боку, від поглиблених занять політичною економією. Що ж являє собою для Маркса економічний матеріалізм, – чи є це теорія з’ясування історичних подій в їх емпіричної зв’язку або ж це є вчення про історичну сутності в тому сенсі, в якому, наприклад, гегелівська філософія історії є саме вчення про історичну сутності? – Для Гегеля «дух», «поняття», є істинна реальність в історії, все ж інше є лише форма прояву для цієї субстанції, все це несамостійно, ілюзорно, все це є надбудова. Тому філософія історії у Гегеля є метафізика історії, незважаючи на те, що вона виражається у викладі конкретних історичних фактів. Якби написати історію якого завгодно держави за Гегелем, то в основу всіх історичних фактів, історичних залежностей і реальностей потрібно покласти саморозвивається поняття. Економічний матеріалізм розуміється в даний час нерідко просто як вчення, що відзначає надзвичайну важливість економічних чинників, в цьому сенсі він не має нічого специфічного.

Але у Маркса, за його найглибшій ідеї, економічний матеріалізм має зовсім не це значення або, принаймні, це є лише щось похідне. У Карла Маркса економічний матеріалізм має всі ознаки метафізики історії, що не емпіричного (заснованого на досвіді), але метафізичного (заснованого на постулованій без доказів догми) вчення. Це є вчення про сутність історії, цілком аналогічне по духу тим свідомо метафізичним вченням, які ми маємо у Фіхте, Гегеля і деяких інших. Але якщо у Гегеля сутність історії зводиться до розвитку понять або руху світового духу, то у Маркса сутність історії зводиться до закономірного розвитку економічного базису. По відношенню до цієї єдиної реальності, субстрату історії, всі її прояви, всі сторони історичного життя виявляються надбудовою або ідеологією. Це не значить, щоб їх не існувало в емпіричному сенсі (наприклад, релігія, література, мораль визнаються як факт, але оголошуються надбудовою), але це означає, що їх існування в метафізичному сенсі ілюзорно, несамостійної, вони є надбудова в тому сенсі, що не ним належить дійсна, самобутня реальність в історії, а належить вона лише економічним чинникам.

У цьому сенсі економічний матеріалізм, яким він представляється у філософії Маркса, безсумнівно є метафізичне вчення, але метафізика його вже не ідеалістична, а матеріалістична. За формою своєї це метафізичне вчення належить до числа догматичних (на противагу критичним), т. К. Не супроводжується попередніми критичним дослідженням самої можливості метафізики історії. Це відмінність між економічним матеріалізмом як метафізикою історії та економічним тлумаченням історії як простим прийомом дослідження не тільки не завжди строго проводиться, але найчастіше навіть зовсім не береться до уваги. Тим часом насправді, якщо десь і є деяке зближення Маркса з Гегелем, то це саме тут, у концепції філософії історії як метафізики історії.

Про подробиці трактування ходу історії в економічному (або історичному) матеріалізмі Карла Маркса – див. У статті Маркс про суспільно-економічних формаціях.

Посилання на основну публікацію