Духовні потреби

Для початку слід визначити, що ж являють собою потреби і який філософський зміст звичного для нас слова. Категорія потреба у філософії та психології означає особливий психічний стан індивіда, що відчувається їм «напруга», незадоволеність, дискомфорт, тобто відображення в психіці людини невідповідності між внутрішніми і зовнішніми умовами діяльності. Саме потреби виступають побудниками активності, мета якої – усунення такої невідповідності. Іншими словами потреба – є стан порушеного психологічної рівноваги, що викликає дію, спрямовану на усунення такого стану. Потреби тісно пов’язані з інтересами – усвідомленими потребами в будь-яких предметах або благах, залучених або потенційно необхідних в людській діяльності.
Оскільки духовне життя людства відбувається і відштовхується все-таки від життя матеріальної, то і структура її багато в чому аналогічна: духовна потреба, духовний інтерес, духовна діяльність, створені цією діяльністю духовні блага (цінності), і власне, задоволення духовної потреби і т. Д . Крім того, наявність духовної діяльності та її продуктів необхідно породжує особливий рід суспільних відносин (естетичних, релігійних, моральних і т. д.) які слід позначити як духовне спілкування. Духовне спілкування є неодмінна умова духовного життя суспільства і являє собою обмін духовними цінностями за допомогою матеріального субстрату. Ми ще раз переконуємося в тому, що задоволення духовних потреб, духовне спілкування неминуче вимагає матеріалізації кінцевого духовного продукту, будь то наукова теорія або художній образ, т. Е. Результатом духовної діяльності повинен бути артефакт.
В аналізі людської життєдіяльності прийнято виділяти дві групи потреб – матеріальні і духовні. Матеріальні потреби – це потреби в речових благах, необхідних для фізичного існування і розвитку людей, суспільства. Це потреби в їжі, одязі, даху над головою, т. Е. Потреби, задоволення яких забезпечує нормальну життєздатність людини як біологічного організму і сприяє простого відтворення членів суспільства. Матеріальні потреби, як правило, не зростають, якщо це не пов’язано з ростом організму. Вчинено по іншому проявляють себе духовні потреби, які мають соціальне, а не біологічне походження, як матеріальні потреби. Матеріальні потреби історично передують духовним, але вони не визначають останні, а виступають лише в якості умови, що створює можливість їх появи, розвитку та споживання.
Духовні потреби – це потреби в духовній діяльності та її продуктах, в духовному відтворенні самих людей як свідомих і соціальних істот, потреби в пізнанні, навчанні, освіті, а також необхідних для цього коштів. Головною відмінною рисою і особливістю духовних потреб є їх постійне зростання. У повсякденному житті ми часто змішуємо духовні і матеріальні потреби, видаємо за матеріальний інтерес потреби духовного характеру і властивості. Наприклад, потреба в новому костюмі або нової парі взуття часом не пов’язана з тим, що старі прийшли в повну непридатність і не можуть забезпечити нам фізіологічного комфорту. Нас просто не влаштовує їх зовнішній вигляд, змінився напрямок в моді і нам хочеться виглядати сучасно. У даному випадку ми, здійснюючи покупку, будемо проваджені естетичним почуттям, природа якого має явно духовне походження.
Заради справедливості слід визнати, що часом межа між духовними і матеріальними потребами буває розмита. Те світле почуття, іменоване любов’ю, яке багато хто з вас вже випробували, передбачає не тільки духовне, але й матеріальне (фізіологічне) спілкування закоханих. Прочитайте діалог Платона «Бенкет» і багато в розумінні любові для вас відкриється по-новому.
Духовні потреби – є потреба людей і суспільства в цілому в створенні та освоєнні духовних цінностей (потреба в моральному вдосконаленні, у задоволенні почуття прекрасного, в сутнісному пізнанні навколишнього світу і т. Д.). Заради задоволення цих потреб відбувається духовна діяльність і формується унікальна галузь духовного виробництва.

Посилання на основну публікацію