Де живе домовик?

У всі віки східні слов’яни дуже шанобливо ставилися до домовому, або духу вдома. За повір’ями, він був схожий особою на господаря або представлявся жвавим дідком з великою білою бородою. Вважалося, що від характеру будинкового залежало благополуччя будинку – його мешканців та худоби. Добрий домовик – худоба здорова, немає – безперестанку хворіє і мре. При переїзді на нове місце проживання належало умовити будинкового відправитися разом з господарями. Ну а якщо той не захоче – бути біді.
Слов’яни розрізняли будинкових. Один з них, доможіл (або доброжіл), мешкав за грубкою в кутку, куди слід було кидати сміття, щоб він не покинув будинок. Доможіла також називали Доброхотов, годувальником, сусіде. Інший домовик – дворової – у дворі. Цьому духу належало приносити трохи їжі. Наприклад, у хлів, де він міг іноді ночувати. Вважалося, що домовик здатний звертатися в кішок, собак, жаб, рідше – в змій. До слова сказати, щось схоже на слов’янського будинкового існувало й існує в міфологіях дуже багатьох народів.

Посилання на основну публікацію