Чому на Русі були так популярні знамення?

Знаменнями зазвичай називають знаки, які божество нібито подає людям з метою висловлення своєї волі. Вони представлені практично у всіх релігійних системах, про що є чимало згадок у фольклорних і літературних творах.
Особливо широко знамення були поширені в язичницьких і політеїстичних релігіях. Обожнювання сил природи давало великий простір для тлумачення явищ, що вселяли страх людям, – удару блискавки, сонячного затемнення, полярного сяйва.
З поширенням християнства знамення стали сприйматися як явне вираження волі Бога. Наприклад, чудове явище ікони Пресвятої Богородиці на міській стіні призвело до того, що облягали місто війська почали тікати («Новгородський літопис», 1170, 27 листопада).
Слід зазначити, що після згадки в літописі історія про знамення ікони Пресвятої Богородиці отримала широке поширення в різних повістях. Так, наприклад, він був включений в повість про Курської іконі Пресвятої Богородиці і приурочений до подій облоги Курська в 1295 році.
Подібні знамення пов’язані і з іконою Покрова Пресвятої Богородиці, яка неодноразово виступала в ролі захисниці тих чи інших населених пунктів. Розповіді про явища Пресвятої Богородиці, яка надихала воїнів або оплакувати загиблих, були записані і під час Другої світової війни. Наприклад, після закінчення битви під Прохорівкою по полю нібито пересувалася фігура жінки в білому одязі.
Знамення являють собою результат синтезу різнорідних елементів: християнської традиції, найдавніших вірувань і народної фантазії.

Посилання на основну публікацію