Тактика демонстрації статуса

Соціальний статус – становище, займане людиною в суспільстві та пов’язане з правами та обов’язками. Соціальний статус визначає позицію, зайняту особистістю або групою в суспільстві відповідно з професією, соціально-економічним становищем, політичними можливостями, статтю, походженням і сімейним станом. Він характеризує місце особистості в системі суспільних взаємодій і оцінку її діяльності з боку суспільства.
Тактика демонстрації статусу – дії індивіда, які підкреслюють переваги однієї людини над іншими в силу його більш високого становища в суспільстві. Статусні переваги знаходять ті індивіди, які володіють якостями, найбільш цінуємо в даному суспільстві або суспільній групі. Причому слід враховувати, що не завжди високе положення в суспільстві надає можливість знайти провідне становище в групі.
Відмінності в соціальних статусах ставлять одних людей у ​​більш вигідне, інших – у менш вигідне становище. Індивід, що займає високе суспільне становище, може впливати на поведінку і вчинки людей, суспільне становище яких розцінюється як більш низьке. Усвідомлення свого низького соціального статусу народжує стан пригніченості і почуття приниженості в очах інших людей. Стан незадоволеності своїм суспільним становищем призводить до багатьох негативних наслідків, до яких можна віднести девіантна поведінка, злочини проти закону і людини, байдужість до політичного і громадського життя.
Найважливішими знаряддями впливу через відмінність статусів є:
1) престиж – сукупність якостей, що підлягають високої суспільної оцінки. Престиж свідчить про приналежність індивіда до обмеженій групі, про його високу значимість у суспільному житті. Він висловлює перспективи росту і розвитку індивіда в суспільстві;
2) влада – сила, яка впливає на індивіда шляхом його підпорядкування зовнішнім правилам або чужій волі. У суспільстві індивіди наділені владою. В залежності від її рівня і обмежень вони займають певне положення в суспільстві. Індивід знаходить владні повноваження або в силу причетності до владних державних структур, або через набуття ним високого авторитету;
3) авторитет – характеристика людини мати певну вагу серед людей, служити для них джерелом ідей і користуватися їх визнанням і повагою. За допомогою авторитету досягаються добровільне підпорядкування людей влади, контроль над їхніми діями та узгодження загальних і індивідуальних інтересів.

Посилання на основну публікацію