Правила етичної поведінки і спілкування

Емпатія – здатність представити себе на місці іншої людини і зрозуміти його почуття, бажання, ідеї і вчинки. У службових відносинах вона допомагає встановити спілкування на моральних підставах.
Моральне спілкування – необхідна складова частина духовного спілкування людей, що безпосередньо реалізує духовні принципи, ідеали і норми моралі і є способом вияву кращих моральних якостей особистості по відношенню до інших людей. Воно являє собою сферу моральних вчинків і поведінки людей.
Моральне спілкування є елементом моральної практики і розділяється на два види:
1) реалізуються в сфері моральних відносин, для яких моральні норми, принципи і мотиви є вихідною метою і спонукою для вчинку людини. Цей вид спілкування є прямим, так як визначається вмістом моралі;
2) реалізуються в суспільній, економічній, політичній, національної, трудової та сімейної сферах. Для нього важливі результати дій в окремих сферах життя суспільства.
У структуру морального спілкування входять наступні елементи:
1) визначення мети спілкування;
2) вибір партнера спілкування;
3) спонукальні мотиви і настрої спілкування;
4) форми і способи спілкування;
5) правила спілкування;
6) кінцеві результати спілкування та їх оцінка.
Моральне спілкування являє собою єдність моральної свідомості та поведінки. Тому від людини, що бере участь у ньому, потрібні самовідданість і самовладання.
Моральна свідомість – моральні ідеали, установки, норми і принципи поведінки, що становлять основу формування моральної особистості. Моральна поведінка – моральні способи дії та обігу до людей, вміння одягатися і не викликати нарікань з боку оточуючих людей. Моральна свідомість і моральну поведінку доповнюють один одного і служать основою формування наступних правил морального спілкування:
1) сприйняття учасників спілкування в якості цілісних особистостей з власними інтересами, цінностями і потребами;
2) стимулювання творчих нахилів особистості, яка прагне до прояву своїх здібностей у певній сфері суспільного життя;
3) оцінювання вчинків і дій інших людей згідно високому моральному значенню;
4) незастосування тих способів спілкування, які пригнічують і пригнічують прагнення особистості до вільної, продуктивної і морально виправданою діяльності;
5) ставлення до особистості іншої людини на засадах поваги, вільного волевиявлення і рівних прав;
6) формування ставлення співпраці і взаємодопомоги.

Посилання на основну публікацію