Морально-етичний ідеал. Ієрархії цінностей

Моральна свідомість – сукупність моральних понять і цінностей, характерних для певної історичної епохи. Воно характеризується здатністю все зробити об’єктом морального судження й оцінки, висловлює общеисторическую потреба у визнанні особистості в її конкретному історичному прояві і ґрунтується на моральному ідеалі особистості. Моральний ідеал – втілення ідеї морально бездоганного людини, що поєднує в собі моральні чесноти і виступаючого зразком для наслідування. У моральній свідомості особистості моральний ідеал постає як критичний заперечення недосконалою дійсності і духовне її подолання. Він створює умови духовного розвитку особистості на основі об’єднання моральних норм як високих цілей. Завдяки цьому можливі правильна оцінка моральних цінностей і обгрунтованість звернення до них особистості у своїй діяльності. Моральний ідеал – результат загальної моральної ідеалізації, яка виражає критичну незадоволеність дійсністю і небажання моралі примиритися з її недосконалістю. Моральна ідеалізація знаходить вираження в прагненні моральної свідомості на краще, ідеального типу взаємин між людьми. Тому моральний ідеал задає ціннісну орієнтацію вчинкам людей, що виражає вихідну позицію людини, якій він дотримується протягом всього свого життя. Ціннісна орієнтація особистості обумовлена ​​системою цінностей. Цінність – все, що визнається найбільш значущим індивідом чи суспільством. Система моральних цінностей включає такі поняття: 1) добро – все позитивно оцінюється моральною свідомістю при співвідношенні з принципами гуманності; 2) моральний борг – прийняття людиною моральних вимог і цінностей в якості особистої завдання. Моральний обов’язок орієнтує людину на інтереси групи, але вони не завжди збігаються з його особистими інтересами і не завжди відповідають моральним нормам; 3) совість – здатність людини нести моральні зобов’язання, контролювати й оцінювати свою поведінку. Керуючись власною совістю, людина бере на себе відповідальність за власні уявлення про добро і зло, справедливості і борг; 4) гідність – вираз уявлень про цінності людини як про моральної особистості. Воно виражає вимогу шанобливого і доброзичливого ставлення до людини, визнання її свободи у самовизначенні і рівності в правах; 5) честь – визнання і повагу людини у зв’язку з його заслугами. Честь ґрунтується на порядності людини і дотримання ним прав інших людей; 6) справедливість – вираження принципу повинності у людських взаєминах, який відповідає призначенню людини. Людина, що дотримується моральних норм, здатний досягти щастя; 7) щастя – усвідомлення способу життя людини, що приносить йому задоволення; 8) сенс життя – визнання значущості людського життя і визначення її цілей.

Посилання на основну публікацію