Етика буддизма

Буддизм – вчення, згідно з яким ніщо в світі не має субстанціонального існування і все в ньому минуще, тому всюди панує скорботу. Це вчення зародилося і проповідувалося близько 560-480 рр. до н. е. Основоположником буддизму став Сіддхартха Гаутама – виходець із царської сім’ї племені Шакті, що проживав в маленькій країні на північному сході Індії. Згодом він отримав ім’я Будди, або ясновидця. Буддизм виступає як песимістичне вчення, абсолютизує значення страждання в житті людини. Сенс людського життя бачиться в постійній вервечці страждань. Вихідним пунктом вчення Гаутами є твердження про те, що ні насолода життям, ні умертвіння пристрастей не ведуть до блаженства.
Блаженство – стан людської завершеності, коли людина долає залежність від пристрастей і досягає влади над собою. Воно полягає в подоланні кола перероджень життя і смерті – сансари, оскільки кожне нове переродження несе нові страждання. Будда прагнув створити нове вчення, протилежне аскетизму і гедонізму. Він стверджує безглуздість пристрастей, а ставлення до них людини показує його моральність. В основі буддистської етики лежить вчення про чотири благородні істини: 1-а істина стверджує зв’язок людського існування зі стражданням як наслідком народження, старості, хвороби, смерті, з’єднання з неприємним і розлуки з приємним. Прихильності до світу стають перешкодою для морально совершенствующегося людини; 2-а істина полягає в утвердженні про джерело походження страждання. Воно походить від спраги, що веде через радощі й прикрощі до переродження; 3-тя істина оповідає про запобігання страждань. Його знищення пов’язане з повним придушенням будь-яких проявів спраги: спраги насолоди, жаги існування або спраги смерті; 4-я істина про восмерічном шляху, який веде до нірвани.
Восмерічний шлях – спосіб знищення страждань за допомогою відкидання чуттєвих насолод і становлення на шлях аскези. Він утворюється вісьмома ступенями:
1) правильне бачення – засвоєння чотирьох благородних істин;
2) правильна думка – прийняття цих істин як основи власного життя;
3) правильна мова – утримання від брехні;
4) правильна дія – ненасильство і ненанесение шкоди тваринам;
5) правильний спосіб життя – вчинення лише правильних вчинків;
6) правильне зусилля – постійне неспання і пильність;
7) правильне увагу – спогад про минуще бутті;
8) правильне зосередження – духовне самозанурення відмовившись від світу людини.
Метою восмерічного шляху є нірвана. Нірвана – стан умиротворення, просвітлення і досягнення надсвідомості, після чого припиняються переродження. Нірвана супроводжується припиненням бажань, пристрастей і веде до внутрішнього спокою через припинення уподобань.

Посилання на основну публікацію