Альтруїзм і егоїзм

Егоїзм – життєва позиція, яка розглядає задоволення особистого інтересу як вищого блага. Людина, керований егоїстичними мотивами, прагне до задоволення особистих інтересів на шкоду інтересам інших людей або суспільства. Егоїзм примушує людину порушувати моральні норми і нехтувати суспільними цінностями. Слід розрізняти крайній і помірний егоїзм. Крайній егоїзм проявляється у вигляді зарозумілості і супроводжується зневагою особистими достоїнствами і правами інших людей. Оточуючі люди сприймаються з утилітарною позиції: в них бачать тільки засіб для досягнення власних цілей, а якщо і передбачаються будь-яке відшкодування і взаємодопомога, то вони завдають шкоди особистості. Цій формі егоїзму протистоїть альтруїзм.
Альтруїзм – моральна позиція, яка спонукає людину до скоєння безкорисливих вчинків і блага заради інших людей або заради спільних цілей. Альтруїстичні мотивації ставляться людині в обов’язок і виражаються в любові до ближніх, у визнанні рівних прав і достоїнств інших людей. Він ставить своєю метою досягнення суспільної корисності блага. Мотивацією альтруїстичних вчинків індивіда є не борг, а непоборне внутрішнє спонукання або вимога його природи. Людина отримує здатність до самопожертви унаслідок свідомості їм своєї сили як надлишку енергії, надлишку сил, які він прагне виразити в дії. Відчуваючи в собі надлишок співчуття людському горю або потреба розумової діяльності або творчої здатності, людина вільно віддає людям свої сили незалежно від можливих негативних або розчаровують наслідків. Однак, незважаючи на це, він не проміняв би здатності до самозречення на безчестя. Альтруїзм є стримуючим механізмом на шляху егоїзму, оскільки всяке самопожертву схвалюється розумом. Звідси народжується явище розумного егоїзму.
Розумний егоїзм – внутрішнє переконання і здатність індивіда, переслідуючи свої інтереси, виконувати моральні вимоги і сприяти загальному благу. Серед особистих інтересів і потреб є й такі, які сприяють загальному благу і цілям інших людей. Розумний егоїзм примиряє різні інтереси шляхом усвідомлення різними індивідами взаємної користі. Тому альтруїзм і егоїзм мають спільні риси: вони обидва є способом задоволення особистих бажань, виходять з природи людини, ведуть до задоволення. Людина прагне до прискорення свого життя, і умовою цього є товариськість.

Посилання на основну публікацію