Житло для всіх або елекментарний будівельний матеріал

Неможливо не розглянути новаторські дизайнерські роботи Лінди Гарланд, яка мешкає на острові Балі (Індонезія), та Сімона Велеса з Боготи (Колумбія). Вони виконали неймовірну роботу: використовуючи бамбук, розробили дизайн і створили доступні та привабливі будинки, що відновлюються і є, можливо, найбільш самодостатніми та стійкими з усіх існуючих.

Міцність бамбука визначає логіку конструкції. В той же час великою перевагою бамбука є сила натягу та сила стискання, які підвищують користь, отримувану від його застосування. Хоча бамбук — це не дерево, а трав’яниста рослина, його волокна перевершують будь-яке інше джерело целюлози, якщо мовиться про будівництво чи виробництво паперу. Ми також визнаємо гарні якості коноплі та льону, але бамбук —майстер технічної функціональності. Він може гарно заміщати і бетон, і сталь. В одній лише Америці росте понад 2 000 видів бамбука. Ця рослина володіє якостями, що роблять її здатною без зусиль, дешево та екологічно задовольняти зростаючі потреби в конструкційних матеріалах. Наприкінці XX сторіччя бамбук все ще залишався переважаючим будівельним матеріалом для більше ніж одного мільярда людей, зокрема в тропіках.

Після підписання Кіотського протоколу у 1997 році Масацугу Танігучі, директор компанії «Taiheiyo», яка є найбільшим виробником цементу в Японії, розпочав пошук шляхів досягнення такого використання цементу, при якому емісія вуглекислого газу була б якомога меншою. Матеріали для виготовлення залізобетону отримують з руди, яка проходить обробку за наявності високої температури й тиску, внаслідок чого поверхня землі залишається спотвореною навіки. Використавши волокна бамбука, компанія «ТаіЬеіуо» здобула успіх. Просто впресовуючи бамбук у цемент у певних вагових пропорціях (співвідношення між об’ємом та масою: 50/50 або 75/25), без будь-якого додавання хімікатів, вона створила цементні плити, які не виділяють вуглецю. Для цього бамбук вирощується природним (екологічним) шляхом на 5 000 тисячах акрах землі на острові поблизу фабрики у Джакарті.

Бамбук надихнув архітекторів-новаторів Ренцо Піано і Шігеру Бан на створення архітектурних див, які базуються на естетичному вигляді і фізичних властивостях бамбука. Майстер Сімон Велес, великий «бамбуковий» архітектор нашого часу, продемонстрував, що бамбук може відповідати вимогам найбільш суворого кодексу норм і правил будівництва у сучасному суспільстві — Кодексу норм і правил будівництва Німеччини. Велес спроектував павільйон ZERI, який було збудовано у колумбійському місті Манісалес. Це, напевне, найбільша бамбукова конструкція у світі після популярного павільйону на виставці «World Expo 2000» у Німеччині. Два великі землетруси, які сталися після його зведення, лише змістили декілька черепиць на його даху.

«Король» усіх бамбуків — це, мабуть, вузьколистий бамбук (лат. Guadua angustifolia). Коли іспанці захопили гірські райони Колумбії, Перу і Еквадору, вони були змушені прориватися крізь густі бамбукові зарості. Життєва сила бамбука була яскраво описана іспанськими колонізаторами, які у своїх листах додому розповідали про те, як американські тубільці використовували бамбук у бою, як легко, майже без зусиль, він протинав тіло. Колонізатори дуже швидко зрозуміли, що їхні європейські конструкції з дерева і каменю не протримаються довго в зоні землетрусів Південної Америки. Таким чином, вони дійшли висновку, що «будівлі мають танцювати у ритмі Землі», саме такими словами Сімон Велес й охарактеризував поведінку бамбука. Саме це й робить бамбук: він «танцює».

Оскільки цю трав’янисту рослину, що виростає до 20 метрів заввишки, знищували для того, щоб звільнити місце для вирощування кави і розведення худоби у Південній Америці, вона ставала переважаючим місцевим будівельним матеріалом. Через 200 років ці будівлі, створені за колоніальних часів, все ще стоять, переживши усі землетруси, що відбулися за цей період. Досвід Латинської Америки був підтверджений в Азії. Вже 300 тисяч років одні з найбільших бамбукових будівель стоять у Маньчжурії як відкритий павільйон.

Бамбук не стільки чинить спротив землетрусу, як рухається разом із ним. Також бамбукова структура не потребує додаткового жорсткого кріплення за рахунок поперечних зв’язків, для того щоб витримати хаотичний тиск ззовні та зверху. Цікаво, що бамбук пустий всередині. Він достатньо гнучкий, щоб вистояти протягом тривалого часу, якщо будівля має внутрішній нахил. Просте зменшення вертикального кута до 86° забезпечує таку стабільність, що черепиця на даху будівлі навіть не рухається. На жаль, панування CAD/CAM в архітектурному дизайні та у сфері будівництва з кінця XX сторіччя вимагає дотримання кутів у 90° для всіх конструкцій, що призводить до загибелі людей і руйнування будівель щоразу, коли земля коливається.

Лусіо Вентаніа, відомий бразильський ремісник, який виготовляє вироби з бамбука, пояснює: «Якщо бамбукова структура захищена від прямих сонячних променів і не стоїть у воді, то вона стоятиме вічно». Отже, логічний дизайн повинен передбачати захист колон, що несуть навантаження, від води і сонця, тобто від двох найбільш деструктивних атмосферних сил.

Бамбук залишається невідомим для тих, хто живе поза межами тропіків, в яких він росте. На північному заході США чи у Швеції, де знаходяться найбільші інститути дослідження лісу, не росте жодного виду бамбука. Тому головна увага світової лісорозробки, навіть у тропіках, приділяється таким видам, як евкаліпт і сосна, котрі ростуть у помірному кліматі та навіть близько не мають того потенціалу відновлення, яким характеризується бамбук. Разом з тим, як ставатимуть більш відомими здатність бамбука до росту і його характеристика як будівельного матеріалу, зростатиме увага до інноваційних архітектурних проектів у всьому світі.

Створення доступного житла для нас усіх — ось та мета, якої ми можемо досягти завдяки застосуванню бамбука. Ділянки землі у 1000 квадратних футів в Андах буде достатньо для того, щоб «виростити» дім. Якщо посадити на цій ділянці гігантський бамбук (лат. Guadua angustifolia), через три роки можна буде отримати приблизно 60 бамбукових стовпів. Цього будівельного матеріалу буде достатньо для того, щоб побудувати двоповерховий будинок на 650 квадратних футів із чудовим балконом і сходами в задній частині, що дозволятиме проходити потоку повітря. Кожного наступного року врожаю бамбукових стовпів буде достатньо для того, щоб збудувати ще один скромний дім.

Проекти будинків, розроблені Сімоном Велесом, включають великі сходи в задній частині, що діють як термітники; важкий дах для стабілізації будівлі; широкий балкон для комфортного оточення. Кутів у 90° немає. Такий безпечний дизайн запобігає раптовому руйнуванню у випадку землетрусу. Замість намагання побудувати будівлю, яка б чинила спротив землетрусу, варто використовувати бамбук, який завдяки своїм властивостям і подальшій столярній обробці рухається разом із коливаннями Землі. Такий дім має хорошу вентиляцію, світло вільно входить в нього. Масивний нависний дах захищає бамбук від руйнування внаслідок дії УФ-променів і води. Вода, що надходить з опадами, тече навколо будинку, ледь торкаючись поверхні бамбука, і збирається у цистерни для питної води. І хоча залишається дія вітру, проте навіть ураган навряд чи підніме такий будинок.

Бамбук, що залишається після завершення будівництва споруди, сприймається багатьма як відходи. Проте з нього можна отримати деревне вугілля. При виробництві деревного вугілля виділяються шкідливі гази. Антоніо Хіральдо з колумбійського міста Арменія розробив метод обробки бамбука газами, які виділяються під час виробництва деревного вугілля. Це дуже нагадує традиційні системи обробки бамбука в Японії. Під невеликим тиском бамбукові стовпи завдовжки 24 фути піддаються дії диму, що утворився при виготовленні деревного вугілля з бамбука. Замість того, щоб використовувати токсичну хімію для захисту бамбука від термітів і грибків, його обробляють власними хімічними речовинами. Негативний потік забруднюючих речовин перетворюється на позитивний потік, який не тільки захищає бамбук, але й зменшує шкідливий вплив на стан здоров’я людей. Спосіб, за допомогою якого будівельні матеріали виготовляються і готуються для використання, було знайдено при вивченні природних систем, котрим притаманний каскад компонентів і енергії. Той самий спосіб було використано в Пікуріс Пуебло (Мексика), де колоди з невеликим діаметром планувалося просто спалити.

Посилання на основну публікацію