«Зелений піар» в економіці

Хоча багато хто з нас вважає себе відкритим для сприйняття та впровадження інноваційних природних технологій, споживчий ентузіазм і бажання особистого внеску у справу підтримки сталого розвитку може швидко вичерпатися уже після перших змін. У пошуках «зелених рішень» ми схильні перейматися всім, що, на перший погляд, здається збалансованим іприйнятним для виходу з кризи, але це не завжди той шлях, який вартий уваги та реалізації. Так, у2006 році Європа кинулась пропагувати біопаливо, не розуміючи, що цей раптовий масивний попит на сировину, що викликаний бажанням споживачів купувати «зелені» види палива, негативно відіб’ється на спроможності вирощувати зерно для задоволення продовольчих потреб людства. Замість кукурудзи, яку споживають люди, фермери почали вирощувати кормове зерно — придатне лише для використання в тваринництві чи виробництві біопалива. У результаті ціни на цей основний продукт харчування зросли, тим самим підірвавши продовольчу безпеку в країнах, що розвиваються. Спроби зберегти постачання зерна допомогли найбільшим світовим трейдерам і переробникам сільськогосподарської продукції отримати рекордні прибутки. Організація Об’єднаних Націй висловила своє занепокоєння ситуацією, і тому зерно, так само як і пальмова олія, не використовувались більше в якості сировини для виробництва біопалива.

Подібну ситуацію можемо спостерігати у випадку використання мила, яке піддається розкладанню мікроорганізмами й виготовлене з жирних кислот пальмових дерев, які вирощуються на знелісненій території, раніше зайнятій тропічними лісами. Також ми розглядаємо раціональність споживання шиітаке, делікатесних грибів, які вирощуються на зрубаних дубах в Китаї. Розглянувши ці питання під іншим кутом, ми зможемо уникнути прийняття необдуманих рішень, здатних призвести до катастрофічних наслідків.

Перехід країн Європи і Америки до використання мила, яке розкладається природним шляхом, знищить місце проживання орангутанга. Коли екологічно свідомі компанії розвивали лінію виробництва мила, яке виготовляється із жирних кислот пальмових дерев, їхній успіх у забезпеченні собі місця на ринку підштовхнув основних ринкових гравців наслідувати цей приклад. Щоб задовольнити зростаючий міжнародний попит, мільйони акрів тропічних лісів були вирубані й засаджені пальмовими деревами. Втім, такі непередбачувані наслідки водночас дозволяють усвідомити, що продукт біологічного походження в деякому розумінні є унікальним. «Зелені рішення», які ставлять під загрозу життєдіяльність приматів, є морально та етично неприйнятними і є нічим іншим як ще однією формою «зеленого піару».

«Зелені рішення», які призводять до токсичного забруднення та непередбачуваних побічних ефектів, не мають права на винагороди за так звану уявну збалансованість. Нераціонально схвалювати менший «злочин», особливо коли шкода завдається цілій екосистемі, від якої залежить життя. Правильним та етичним вибором є пошук більшої користі, а не заподіяння шкоди в будь-яких масштабах. Зокрема, заміна азбесту вогнестійкими матеріалами, які містять, для прикладу, галогени чи бром, — зовсім не «екологічне рішення». Менш шкідливий, на перший погляд, вихід із ситуації насправді є загрозою для навколишнього середовища. Тому ми повинні ретельніше та уважніше шукати раціональні рішення, які б змогли поєднати нашу амбіціозність із зваженістю. Варіант, який передбачає менше токсичного навантаження на природу, або аргументація дозованості мутагенних чи канцерогенних речовин не мають жодного сенсу, адже не існує такого діагнозу як «трішки рак». Ця хвороба або вражає людину, або її немає! Те саме стосується і бажання заробити якомога більше грошей, нехтуючи здоров’ям суспільства чи станом довкілля, виділивши опісля частину отриманого прибутку на «благодійність» або «особливі потреби» суспільства. Така компенсаційна гра — неетична, хоча, на превеликий жаль, широко розповсюджена.

Неспроможність або небажання бачити очевидні речі є головною проблемою, яку нам необхідно розв’язати в процесі розбудови Синьої Економіки. Деякі інновації були відхилені саме через свою «недалекоглядність». Зокрема, нова молекула для контролю бактерій, пропагована “Biosignal” (Австралія) передбачала використання токсичних розчинників в процесі виробництва синтетичного аналога. А перші гідрофобні/гідрофільні тонкі листові прокати, виготовлені “QinetiQ” (Великобританія) для збору роси в пустелі використовували хімію, яка становила потенційну небезпеку для здоров’я робітників та споживачів. Компактне флуоресцентне освітлення, винайдене “Ostram” (Німеччина), що забезпечує основне енергозбереження та має високий попит, використовує у виробництві токсичну ртуть, яка потрапляє в довкілля, через відбраковані лампи освітлення, що піддаються утилізації. Ми не можемо захищати принцип такого енергозбереження, поки ртуть викидається в екосистеми. Залишається винайти та розробити щось краще.

Посилання на основну публікацію