Використання Шовку Для Зниження Рівня СО2 в повітрі

Природний шовк більш ніж на 30 % складається з вуглецю. Заміна шовку нафтохімічними волокнами припиняє процес поглинання вуглецю, який забезпечується вирощуванням тутових дерев для потреб шовкопряда та виробництва шовку. Як наслідок, це покладає кінець супутньому процесу відновлення ґрунту. Лише цей один випадок ілюструє, що поширення нафтопродуктів — це тільки половина проблеми. Заміщення відновлюваного шовку не відновлюваною нафтою знищує природні поглиначі вуглецю. При цьому екосистема втрачає свою життєздатність та ефективність через неможливість поповнювати ґрунт поживними речовинами. Як наслідок, ґрунт потребує додаткового внеску у вигляді штучних добрив, що призводить до збільшення емісії парникових газів і особливо активно відбувається з того часу, як почали застосовуватись азотні добрива — одні з найбільших джерел оксиду азоту (N20).

Згідно висновків Міжнародної групи експертів з питань змін клімату (МГЕЗК, англ. Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC), навіть якщо цей газ виділяється в невеликих кількостях, його вплив на довкілля величезний. Емісія однієї тонни N20 прирівнюється емісії 310 тонн С02. Традиційне фермерське господарювання працює з делікатними взаємозв’язками, які присутні в екосистемі. Виробництво шовку є прекрасним прикладом того, як ці взаємозв’язки розриваються, коли замінюються монокультурою чи синтетичними матеріалами. Добрива та пластик є атрибутом сучасності, хоча насправді це яскравий повчальний приклад того, як виробничі та споживчі системи переходять від збалансованого (сталого, стійкого) до незбалансованого (несталого, нестійкого).

Американський інженер-хімік Уоллес Карозерс, який винайшов синтетичний полімер (нейлон) для фірми “Dupont” і гадки не мав, що це нафтопохідне волокно зможе розплутати павутину життя, яка гармонійно обгортала промислове виробництво та створювала поживний каскад, що живив землю і землеробське виробництво більше п’яти тисячоліть. Справедливим є твердження, що в нашому спрямуванні пошуку подолання проблем сучасності, ми продемонстрували значне ігнорування людством негативного впливу від винаходів. Сьогодні ми можемо сподіватись на те, що уряд і промисловці зможуть вирішити проблему зміни клімату лише в тому разі, якщо вони зрозуміють тисячі взаємозв’язків, що можуть бути зруйновані легковажним ігноруванням збалансованості екосистеми. Зрозумівши збалансовану взаємодію фізики і біохімії в екосистемах, ми можемо змоделювати проривні інновації, які відкриють значно більше можливостей для досягнення прогресу та сталого розвитку людства. Це шанс для всіх нас розгледіти нові можливості, що їх надає нам природа.

Посилання на основну публікацію