Відкриття нових джерел енергії

Цікаво, що те, що ми часто описуємо як винахід, є лише тим, що екосистеми Землі практикують протягом незліченних років. Коли Томас Едісон створив перші електричні лампочки, його оригінальним розжарювачем був бамбук, багатий на природне залізо. Сто років потому, ці оригінальні лампи все ще працюють. Однак, всупереч поширеній помилці, Едісон не винайшов електрику. Вона використовувалась в клітинах протягом мільярдів років. Невеликі відмінності в pH (потенціал водню) на протилежних сторонах клітинної мембрани генерує незначні струми, часто занадто малі, щоб можна було їх виміряти. Електричний струм у природних системах ніколи не залежить від видобутку та виплавляння металів, але досягає провідності практично без опору. Енергія, яка тече через концентровані метали у батареях, вимагає видобутку і спричиняє масове забруднення як під час обробки, так і після споживання. Бамбук і кити — це ті два біологічні види, які можуть багато чого розповісти нам про електрику та провідність.

Природа спирається на шість основних джерел електроенергії: тепло, світло, тертя, тиск, магнетизм, біохімія. Магнетизм сприяє значній частині виробництва електроенергії в усьому світі. Генератори енергії, будь то гідроелектростанції, вугілля, нафта, газ метан, або атомні електростанції — всі використовують магнетизм як фактичний засіб вироблення електроенергії. Світло, що діє на панелі сонячних батарей повільно просувається вперед, але за високої вартості. Електроенергія виробляється обмоткою котушки в магнітному полі. Менш потужний електричний струм може генеруватися безпосередньо під впливом тепла, тиску і тертя. Хімічні реакції у вигляді батарей — це старий засіб виробництва електричного струму, який має найбільший вплив на наш сучасний спосіб життя. Біохімія є основним джерелом тілесного електричного струму і постачання в основному відбувається за рахунок споживання певних компонентів, хоча цьому не приділяють належної уваги в промисловому контексті. Біохімічна система удосконалена електричною рибою і в першу чергу з точки зору використання ізоляції.

Природні системи не покладаються на крайні методи, які розробило людство. У природі, вогонь і спалювання є скоріше винятком, ніж правилом. Навіть 50 % вмісту сухої речовини не обробляється шляхом спалювання. Люди легко вдаються до спалювання відходів, навіть води. Така політика домінує в сільському господарстві, в промисловості та в муніципальній системі управління відходами. Кожного разу, коли ми не знаємо, що робити з чимось, ми спалюємо його. Останнім часом експерти придумали аргумент, що піроліз (хімічне розкладання при нагріванні) відновлює енергію вкладену в комплекс матеріалів. Є навіть компанії, які сприяють спалюванню води! Дивно, але після завершення років досліджень, “Nestle” — найбільший у світі переробник кави — дійшов до висновку, що спалювання відходів кави (у складі яких більше 80 % води) було кращим екологічним варіантом!

Спостереження природних джерел енергії не може не радувати. І хоча ми можемо повністю зрозуміти силу тяжіння, мало хто з нас задавався питанням, як компоненти, що стають яблуками, набуваючи при цьому відповідної форми і підкоряючись закону всесвітнього тяжіння, можуть проігнорувати його. Саме це є свіжим поглядом на сили взаємодій в екосистемах, котрі забезпечують нас необхідними ідеями для пошуку довгострокових рішень для вирішення наших енергетичних проблем.

Як кокос наповнюється водою? Немає ні насосу, ні поглинання дощової води. Яким чином дерева досягають велетенських розмірів? Чи присутній в рослинах осмос, який сприяє подоланню гравітаційних сил і руху поживного соку вгору через їхню мережу капілярів. Звичайно, існує взаємодія між силою поверхневого натягу і потужним впливом Місяця, який спричиняє припливи та відпливи, іншою постійно передбачуваною фізичною силою нашого всесвіту. Існує багато сил, які використовуються природними системами, масштабно на малих рівнях, забезпечуючи все живе енергетичними ресурсами, які вони унікально використовують для задоволення своїх потреб. Такі рішення є абсолютно протилежним промисловим рішенням, винайдених та профінансованих нами. Сучасні рішення здаються безпосередніми та таким, що рухаються вперед, проте притаманна їм неефективність не йде ні в яке порівняння з природними джерелами енергії. Ось чому ми марнуємо так багато енергії і сьогодні змушені задаватись питанням: «Де ж реальні можливості?»

Посилання на основну публікацію