Від відходів до першокласних продуктів харчування

Продовжуючи розгляд потенціалу моделі «від целюлози до протеїну» уявімо комерційне підприємство, що робить каву більш корисною, а її споживачів більш здоровими завдяки додаванню медичного гриба в еспресо чи латте. Більшість грибів багаті протеїном. Рейши та шиітаке — поживні види грибів, які відрізняються лікарськими властивостями. У стародавні часи дикий червони гриб рейши зберігався виключно для імператора Китаю. Не дивлячись на те, що небагато написано про способи його використання в медицині, корисний вплив різновидів цього гриба на стан здоров’я хворих різними недугами, від діабету до підвищеного кров’яного тиску, перевірений часом у традиційній медицині. У випадку зменшення вартості цих грибів завдяки впровадженню представленої вище системи виробництва, додавання невеликої то трішки гриба рейши в ранковій чашечці кави буде запропоновано споживачам, які бажають скористатися перевагами швидкорозчинного засобу, що зміцнює їх імунітет.

Такий розрахунок привабливий для всіх задіяних сторін. Якщо після отримання перших результатів, таких як створення нових робочих місць, отримання прибутків та харчових продуктів, компанія “Starbucks Coffee” запропонує для своїх споживачів у всьому світу додавання до їх кави гриба рейши, то попит на ці гриби , які в Японії називаються «тисяча життів», буде величезним. Якщо лише 100 споживачів кожного дня в 19 000 кавових магазинах “Starbucks” у всьому світі замовлять добавку з гриба рейши до свого еспресо, кави з молоком, латте або чаю, заплативши при цьому, наприклад, 50 центів за одну порцію, то за рік вдасться отримати величезний додатковий прибуток, що становитиме 365 млрд доларів.

Враховуючи можливість “Starbucks” допомогти розвитку програми «від целюлози до протеїну» на кавових фермах і в містах, компанія могла б запросто виділити 10 % від свого додатково отриманого прибутку, або 36,5        млн доларів щороку на фінансування цієї спроби. Це легко окупиться в умовах соціального капіталу і податкових витрат, не кажучи вже про створення робочих місць, прибутків і продуктів харчування, які стають можливими при ринковому споживанні близько двох тонн рейши щодня. Ця сума складає 25 доларів за фунт грибів для кавового фермера. Якщо готівкове перетворення загальної вартості самої кави є 1 до 3 для фермера і для будь-кого ще, то для грибів рейши умови торгівлі можуть наблизитися відповідно — 1 до 10 для фермера і для будь-кого ще відповідно. Таким чином створюватиметься чисте грошове вливання в економіку села і міста, яке ефективно стимулюватиме постачання та попит, створюватиме довіру споживачів і соціальний капітал, забезпечуватиме можливості для працевлаштування та навчання, які в наш час нечасто трапляються чи хоча б передбачаються.

Негативне позиціонування відходів через оприлюднення чорних списків найгірших забруднювачів у світі значно привернуло увагу громадськості. А модель «від целюлози до протеїну» — це повний ребрендинг відходів. Продукт, який негативно асоціюється з експлуатацією та бідністю, може бути перетворений на засіб для викорінення несправедливості та забезпечення життєдіяльності. Можливість такого позитивного виконання з’являється в слушний момент. Позитивне позиціонування означає зосередження на бізнесовій моделі. Підприємці, котрі готові впроваджувати цю модель бізнесу, можуть відіграти вирішальну роль у суспільстві, даючи можливість своїм клієнтам враховувати купівельну спроможність.

Для чаю теж може бути розроблена власна ініціатива «від целюлози до протеїну». Та кількість біомаси чаю, що насамкінець споживається в чашці чаю, становить лише половину того, що споживається з кави, — близько однієї десятої процента. Відходи деревини фруктових дерев є іншим можливим поживним середовищем для вирощування грибів. Цим деревам з твердою деревиною бракує додаткового стимулу із кавової гущі, насиченої кофеїном. Вони, без сумніву, є якісною деревиною, яка не повинна спалюватися, але зараз, на жаль, це часто відбувається. Іванка Міленкович із Університету Белграда протестувала щепки яблуневого саду як основу для вирощування грибів. Навіть холодна зимова погода не сповільнила росту грибів. У польових тестах, під час збору врожаю, кози так швидко з’їдали залишки грибного субстрату, що вчені навіть не встигали визначити вміст амінокислот в субстраті. Як було зазначено раніше, стада бізонів у Нью-Мексико також полюбляють таку їжу.

Існують нескінченні можливості та ресурси. Рішення просте — відкрити цінність відходів. Водяний гіацинт (лат. Water hyacinth) — декоративна рослина з Латинської Америки, яка створює хаос в тропічних озерах, річках і навколо дамб. Вона розмножується, користуючись величезним потоком поживних речовин, що утворюються внаслідок ерозії ґрунтів, та добривами, які накопичуються у водоймах в результаті їхнього надмірного використання. Замість намагання знищити цю чужорідну водяну рослину, її можна збирати і перетворювати на поживне середовище, придатне для вирощування грибів. Жуйні тварини не будуть їсти сам водяний гіацинт, але грибний субстрат, що залишається після збору урожаю, є ідеальним кормом для них. Лише з відходів кави, чаю, обрізків деревини твердих порід, водяного гіацинта і соломи можна отримати астрономічні обсяги поживних речовин.

Екосистеми надихають нас виходити за межі традиційних моделей, більше звертатися до каскадних, в яких відходи одного стають сировиною для іншого. Синя Економіка є справедливою і позитивною моделлю, що створює численні переваги для різних сторін та спрямована на значно вищий рівень ефективності із значно більшим різноманіттям. Саме так безплідні савани перетворюються на тропічні ліси. Така товарна культура, як кава, може не лише забезпечити продовольчу безпеку й задовольнити основні потреби в чистій воді, свіжому повітрі та родючому ґрунті, а й суттєво збільшити місцевий дохід та соціальний капітал. Таким чином, створення сьогодні 10 тисяч робочих місць може розцінюватися як успіх. 25 млн кавових ферм можуть отримати користь, використавши цю модель. Оцінивши значення цих можливостей, навіть компанія «Nestle», гігант у торгівлі кавою, міг би переглянути своє неприйняття положень, що здаються надто віддаленими від його основного бізнесу. Не треба бути дуже далекоглядним, щоб побачити перевагу в можливості отримувати прибутки поряд із забезпеченням продовольчої безпеки та охороною довкілля.

Посилання на основну публікацію