Валютний курс

Валютний курс – це вираз ціни грошової одиниці країни в грошових одиницях інших країн. Фіксування валютного курсу здійснюється або відповідно до золотим паритетом (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці в умовах золотого стандарту), або за міжнародною угодою. Для епохи класичного золотого стандарту були типові стійкі курси на основі золотого паритету. Система стійких валютних курсів, що базувалися на основі золотого паритету (з допустимим відхиленням в межах 1%), була закріплена в міжнародній валютній системі, що діяла після Другої світової війни. Її укладачі виходили з того, що рівні цін у всіх капіталістичних країнах в принципі будуть розвиватися в однаковому напрямку і однаковими темпами. Однак цього не сталося.

Валюта країни, здатна вільно обмінюватися на грошові знаки іншої країни, називається вільно конвертованою. Наприклад, долар, євро і деякі інші валюти майже у всіх країнах світу можна вільно обміняти на національну валюту. Однак якщо російський громадянин збирається в зарубіжну поїздку, йому доведеться заздалегідь поміняти рублі на одну з вільно конвертованих валют, так як у більшості країн світу російські рублі до оплати не приймаються, т. Е. Рубль не є конвертованою валютою. Виняток становлять країни СНД (Білорусь, Казахстан, Україна та ін.).

В умови хронічної інфляції внутрішня купівельна сила валюти знижується. Але через різних темпів її розвитку відносна купівельна спроможність цієї валюти, точніше курс валюти одних країн по відношенню до курсів валюти інших країн, підвищується або знижується. Цей фактор враховується на національних та світових торгових ринках.

У сучасних умовах після здійснення різного роду реформ склалася досить складна міжнародна валютна система. Для виявлення універсальних критеріїв підібрані головні (опорні) одиниці валюти, з якими окремі національні валюти зберігають свої співвідношення, точніше, свій валютний курс.

Ступінь коливання валютних курсів неоднакова і змінюється від вільного коливання до регулювання в тому або іншому діапазоні. Причому деякі країни підтримують свій валютний курс відносно одних валют в рамках певного «коридору», а щодо інших вільно його міняють («валютна змія», «плаваючий курс» і т. П.).

Валютний курс може бути нерішучим, «плаваючим», фіксованим і примусовим.

Коливний – це курс валюти, вільно змінюється під впливом попиту та пропозиції.

«Плаваючий» – різновид коливного валютного курсу, що припускає застосування ринкового механізму валютного регулювання.

«Валютна змія» – певний «коридор», що дозволяє національним валютам рухатися вгору-вниз в його межах.

Фіксований валютний курс – офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах. Фіксований валютний курс передбачає закріплення вмісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті, в доларах США, у міжнародних валютних одиницях (Спеціальні права запозичення в МВФ – СПЗ) або регіональних валютах (євро) при строгому обмеженні коливання ринкових курсів валют у межах 1%. Наприклад, Китай проводить політику «прив’язки» курсу юаня (національної валюти) до долара. Це дозволяє йому мати великі накопичення в доларах від продажу своїх товарів за кордоном. Крім того, китайські товари конкурентоспроможні через відносно невисокої ціни (по відношенню до долара). Номінальний курс – це нижня межа офіційного курсу.

Курси, за якими обмінюються валюти, визначаються їх попитом і пропозицією, які постійно змінюються. Курс сучасних валют, крім інших факторів, залежить від потреби країни в імпорті та її експортних можливостей, конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку, економічної кон’юнктури, інфляційних процесів, ступеня стабільності політичного стану в країні та ін. Довгострокові коливання курсу національної валюти по відношенню до валют інших країн впливають на конкурентоспроможність національних підприємців на зовнішньому ринку.

При обміні формується ціна даної національної валюти, виражена в конкретних грошових одиницях інших країн, яка отримала назву обмінного або валютного курсу, що визначається співвідношенням попиту і пропозиції. Ціну, за якою банк, фірма або фізична особа купують валюту, називають курсом покупця (курсом покупки), а ціну, за якою вони її продають, називають курсом продавця (курсом продажу). Різниця між цими цінами становить прибуток банку. Середнє арифметичне двох курсів є середнім курсом. Цей показник використовується і при економічних зіставленнях на прикладах окремих країн. Також використовується метод котирування двох іноземних валют по відношенню до третьої (зазвичай до долара). Отриману таким чином ціну називають крос-курсом.

Крім номінального виділяють ще й реальний валютний курс, що показує співвідношення, за яким товари однієї країни можуть бути продані в обмін на товари іншої країни. Реальний курс показує співвідношення цін на товари у двох країнах, виражених в одній валюті.

Валютний курс оцінює конкурентоспроможність країни на світових ринках. Якщо він росте (реальне знецінювання однієї валюти по відношенню до іншої), то це означає, що товари за кордоном стали відносно дорожчими і споживачі будуть купувати вітчизняні товари. Якщо він падає (реальне подорожчання), значить, товари в даній країні подорожчали і знизилася їх конкурентоспроможність.

Посилання на основну публікацію