Теорія X і Y МакГрегора

Теорія МакГрегора стоїть дещо окремо серед процесуальних теорій мотивації. Це викликано її специфічним характером – вона описує типи менеджерів організацій і відповідні типи їх поведінки. Розробив цю теорію американський соціальний психолог, професор Дуглас МакГрегор. Виклав її основи в 1960 році, в книзі «Людська сторона підприємства».

Теорія МакГрегора, це по суті, дві взаємозалежні теорії: теорія X і теорія Y, які намагаються дати раціональне пояснення факторів мотивації.

Теорія X (Theory X) – відповідно до цієї теорії МакГрегора менеджмент вважає, що працівники спочатку ліниві і всіма силами намагаються уникати роботи. Також працівники неініціативною, не амбітні і не хочуть брати на себе відповідальність.

Менеджери в теорії X не довіряють працівникам, намагаються ретельно контролювати їх роботу і вважають, що єдиний засіб мотивувати співробітників – це гроші.

Менеджери теорії X звинувачують у всьому трудовий колектив і ніколи саму систему управління. Їхнє ставлення підриває моральний дух працівників і це неминуче позначається на продуктивності праці.

Стиль керівництва в теорії X – авторитарний, заснований на загрозу покарання; система управління – ієрархічна.

Теорія Y (Theory Y) – повна протилежність попередньої. Менеджмент в теорії Y схильний вважати працівників амбітними, які прагнуть взяти на себе відповідальність і мають власні мотиви до роботи. Тобто переважає позитивний погляд на персонал.

Вважається, що співробітникам подобається працювати, особливо коли справа стосується роботи творчої. Задоволення від добре зробленої роботи – саме по собі потужний стимул.

Менеджери теорії Y вважають, що якщо надати працівникам більшу свободу в реалізації їх власного потенціалу це може значно підвищити продуктивність.

Стиль керівництва – більш гнучкий і ліберальний; працівникам надається більше свободи і можливостей.

Посилання на основну публікацію