Теорія споживчого попиту

Історія теорії споживчого попиту і поведінки

Теорія попиту і вибору споживачів є розділом мікроекономіки, який вивчає питання вибору споживачем того чи іншого товару або ж набору товарів при заданих обмеженнях.

Мета дослідження вибору окремого споживача – це визначення індивідуальної функції попиту. Кінцева мета аналізу проблеми – це теорія попиту, яка встановлює основні залежності між неціновими і ціновими факторами і попитом на ринку. Основу сучасної теорії вибору споживачів становить неокласична теорія.

Становлення неокласичної теорії вибору споживачів відбулося за часів маржиналістськуреволюції. В даний період центральною проблемою економічної теорії була проблема формування цін і цінностей. Економісти-класики того часу робили акцент на об’єктивних поняттях: прибуток, рента, заробітна плата та ін., Які характеризували процес виробництва і визначали пропозицію. Засновники маржиналістськуреволюції (Л. Вальрас, К. Менгер, У. С. Джевонс) змістили акцент на індивідуального споживача і підкреслили ступінь впливу задоволеності споживача на формування вартості товарів. Таким чином, була розвинена ідея максимізації корисності споживачем при купівлі товарів. При цьому діяв принцип зниження граничної корисності, який свідчив, що корисність споживаних благ знижується в міру збільшення їх споживання. Даний принцип вперше був сформульований Г. Госсеном.

Вищеназвані ідеї дозволили дати пояснення закону попиту: принцип зниження граничної корисності при деяких припущеннях можна застосовувати на індивідуальному рівні для пояснення схильності споживача до придбання наступної одиниці товару при зниженні його ціни.

На підставі принципу зниження граничної корисності і можливості дати кількісну характеристику корисності А. Маршалл вивів закон попиту.

Виділяють два основних підходи до аналізу корисності:

  • Кардиналістський (кількісний);
  • Ординалістський (порядковий).

Кількісний підхід аналізу корисності заснований на вимірюванні різних благ в умовних одиницях корисності – ютилях. Дані оцінки мають суб’єктивний, індивідуальний характер.

Порядковий підхід аналізу корисності є більш сучасним і заснований на менш обмежених припущеннями, ніж підхід кількісний. Споживачеві достатньо просто впорядкувати всі можливі варіанти по їх переваги.

Суть теорії споживчої поведінки

Теорія споживчого попиту і поведінки досліджує сукупність пов’язаних між собою принципів і закономірностей, за допомогою яких людина формує і реалізує свої плани споживання різних товарів для найбільш повного задоволення потреб. Ключовими принципами поведінки споживачів є: облік індивідуальних переваг і смаків, облік купівельних здібностей, тобто доходів і рівня цін на ринку. Теорія споживчого попиту і поведінки базується на принципі визначення даних параметрів.

Щоб найбільш раціонально розподілити свої доходи між безліччю потреб, споживачі повинні мати загальну основу їх зіставлення. Такою основою в сучасних умовах є корисність.

Корисність речей – це таке їх властивість, за допомогою якого вони набувають статусу блага і залучаються до кола інтересів споживачів.

Всі дії споживачів завжди спрямовані на максимізацію корисності, яку вони можуть отримати зі своїх доходів.

Корисність – це ступінь задоволення суб’єкта від споживання товарів. Корисність може бути загальною і граничною.

Загальна корисність – задоволення, що отримується суб’єктом від споживання усієї кількості певних благ. Математично загальна корисність виражається рівнянням:

TU = f (Qi) де

Qi – це обсяг споживання

Гранична корисність – це приріст загальної корисності благ при збільшенні їх споживання на одиницю.

Теорія споживчого попиту

Будучи раціональним економічним суб’єктом, споживач ставить основною метою своєї діяльності максимізацію корисності при обмеженості різних видів ресурсів. Споживачі завжди прагнуть придбати якомога більше благ при мінімальних витратах. Раціональний споживчий вибір становить основу споживчої теорії. Реалізуючи прийняте рішення, що стосується складу споживчого кошика, суб’єкт економіки завжди акцентує увагу на сучасній ринковій ситуації, тому керується такими факторами:

Споживчими перевагами. Покупці завжди в своєму виборі спочатку спираються на власні переваги, бажання, смаки, так як саме вони визначають в першу чергу складові споживчого кошика. При цьому часто рекламні компанії здатні викликати штучні споживчі потреби, в результаті чого суб’єкт економіки набуває не потрібні йому товари, активно просуває в ЗМІ.

Раціональністю вибору. Споживачі прагнуть до покупки таких благ, корисність від використання яких буде максимальною. Це досягається в разі усвідомленого споживчого вибору, при обліку можливої ​​корисності альтернативних благ.

Бюджетними обмеженнями. Вибір суб’єкта завжди обмежений рівнем доходів, за наявними документами в даний момент часу. Відповідно до першого закону економіки доходи завжди обмежені, а людські потреби мають властивість нескінченного зростання, що змушує покупця обмежувати свої бажання.

Відносність цін. Неодмінна умова отримання підприємцем прибутку за досконалої конкуренції – це ціни на продукцію, які встановлюються відповідно до співвідношення попиту і пропозиції. Ціна – визначальний фактор вибору споживачів, тому має суттєвий вплив на рівень попиту на ринку. Особливу важливість представляє система відносних цін, згідно з якою споживачі виберуть з усіх однакових за якістю товарів дешевші, а з однакових за ціною – більш якісні.

Посилання на основну публікацію