Сучасні тенденції менеджменту – коротко

Як ми вже говорили, для великих фірм характерні різні організаційні структури управління. Корпорації, що об’єднують безліч підприємств, можуть мати горизонтальну, вертикальну і конгломератного структуру.
Так, всі великі сталеливарні компанії в США United States Steel, Bethlehem Steel, Republic Steel та ін. Являють собою вертикальні об’єднання підприємств, т. Е. У власності кожної фірми є підприємства на різних стадіях виробничого процесу.
Великі мережі магазинів роздрібної торгівлі в Росії, наприклад «Ашан», «Ікея», «Сьомий континент», – це горизонтальні об’єднання, в яких всі підприємства знаходяться на одній стадії виробництва (торговельній системі).
Конгломерати об’єднують підприємства, що діють в різних галузях і на різних ринках. Наприклад, International Telephone and Telegraph (ITT), крім основної діяльності, яка відображена в назві фірми, через свої дочірні підприємства здійснює широкомасштабні операції в таких різноманітних галузях, як готельне господарство, пекарное виробництво, випуск навчальних матеріалів, страхування. Аналогічно організовані системи управління в автомобільних, авіаційних, нафтових, металургійних та інших корпораціях.
Сучасні тенденції менеджменту. Автор наукового управління фірмами Ф. Тейлор ще на початку 20-х рр. XX ст. сформулював основні завдання надійної організації управління фірмою. На його думку, найголовнішим завданням управління підприємством має бути забезпечення максимального прибутку для підприємця в з’єднанні з максимальним добробутом для кожного зайнятого на підприємстві працівника. Максимальний прибуток в даному випадку означає не тільки великі дивіденди для акціонерної компанії або одноосібного власника підприємства, а й розвиток кожної окремої сфери управлінської діяльності компанії до наівисш’ей ступені досконалості, що забезпечує постійне одержання прибутку.
Максимальне добробут для кожного зайнятого на підприємстві працівника також означає не тільки більш високу винагороду в порівнянні зі звичайним для даної професії. Але, що набагато важливіше, розвиток здібностей кожного працівника до максимально можливої ​​для нього ступеня продуктивності праці, а також надання працівникові такої роботи, яка зажадає від нього максимального прояву свого професіоналізму.
Ф. Тейлором були розроблені і сформульовані основні обов’язки менеджерів компаній, необхідні для реалізації зазначеного завдання управління.
1. Менеджмент розробляє наукові методи праці, що замінюють традиційні, для кожної дії в усіх галузях підприємства. Тобто мова йде про справді наукової організації всіх трудових операцій. Свого часу в СРСР на кожному виробництві були стенди НОТ з переліком цих принципів.
2. На основі науково встановлених вимог менеджмент виробляє ретельний відбір робітників, а потім тренує, навчає і розвиває їх, у той час як у минулому робочі самі вибирали собі спеціальність і самі, як могли, намагалися її освоювати.
3. Менеджмент здійснює тісну співпрацю з працівниками в досягненні відповідності всіх окремих сфер виробництва науковим принципам, які були вироблені.
4. Встановлюється майже рівномірний розподіл праці і відповідальності між менеджментом підприємства і всіма робітниками.
З середини 50-х рр. XX ст. завдяки автоматизації управління починається новий, якісний етап розвитку системи менеджменту на фірмах. У результаті відбуваються значні зміни в управлінській діяльності, його змісті, процесах прийняття рішень.
Відомий американський фахівець в галузі управління менеджменту, консультант найбільших американських корпорацій професор П. Дракер писав у цьому зв’язку, що структури сучасних корпорацій стають нестабільними, відповідно змінюються теорія і практика управління. На доказ він здійснив аналіз реорганізації таких відомих корпорацій, як «Америкен телефоун енд телеграф», «Дженерал моторі», «Дюпон де Немур», «Дженерал електрик», «Форд» та ін.
Нові управлінські процеси відбивали криза корпоративних структур організації та управління фірмами в цілому, а також теорії і практики менеджменту. На думку Дракера, криза виникла в результаті спроб оперувати застарілими принципами в сучасних умовах. Виникла потреба в нових технологіях управління, впровадженні автоматизованих систем на базі комплексу ЕОМ, а також системному підході.

Комп’ютерна революція, що почалася в 80-х рр. XX ст., Зажадала змін в організаційних структурах і системі управління ними. Впровадження комп’ютерних технологій в управлінські системи призвело до концентрації навколо материнських компаній численних філій по всьому світу, а їх діяльність і внутрішні зв’язки стали розглядатися в рамках єдиної великої системи – корпорації. Найсильнішим змінам піддалися структури не тільки великих компаній, але і середніх і навіть дрібних, які були змушені підлаштовуватися під зміни, що відбуваються на ринку.
Таким чином, менеджмент фірми в сучасних умовах надзвичайно рухливий, схильний безперервним змін і сприйнятливий до новаторства та інновацій.
У сучасній практиці переважають змішані системи і типи менеджменту з новою функцією управління планування організаційного розвитку компанії, що забезпечує адекватні зміни співвідношень централізації і децентралізації корпорацій на постійній основі.
Останнім часом з’явилася нова негативна тенденція мистецтво управління стало трактуватися як спосіб вибивання прибутку будь-якими засобами. Менеджери-директора отримують величезні бонуси, хоча їх банки або підприємства при цьому можуть розорятися.
Менеджмент в Росії. У Росії світовий досвід в області менеджменту довгий час вивчали лише вчені-економісти ряду академічних інститутів та провідних університетів. Як відомо, капіталізм в Російській імперії мав запізнілий характер і почав повільно розвиватися після скасування кріпосного права на початку 60-х рр. XIX століть, зберігаючи багато в чому традиційні риси «купецького капіталізму». Тільки на початку XX ст. його розвиток прискорилося, але було перервано спочатку революцією 1905 р Першою світовою війною 1914 року, а потім Лютневої і Жовтневої революції 1917 р

Посилання на основну публікацію