Споживчий кредит

Кредит (від лат. Creditum – позика, борг) – це надання грошей (або товару) в борг на гарантованих умов повернення, терміновості і платності.

В основі угоди лежить довіру одного учасника до іншого -Впевненість, що останній буде в змозі сплатити борг. Тому в самому понятті «кредит» простежується зв’язок з латинським словом credere – вірити.

Учасник угоди, передає в розпорядження партнера товари (послуги) без їх негайної оплати або гроші в борг, стає кредитором останнього. Одержувач товарів (послуг) або грошей перетворюється на позичальника.

За користування кредитом виплачується відсоток. Під відсотком розуміється плата за кредит. Поняття «відсоток» (від лат. Pro centum – на сотню) означає соту частку того чи іншого числа. Позичальник виплачує певну суму грошей – іноді в товарній формі кредитору, який надав йому в борг свої грошові кошти або товар. Якщо кредит надається в грошовій формі, то відсоток умовно виступає як ціна грошей.

Ставка відсотка (норма відсотка) – це відношення доходу на капітал, наданий у позику, до розміру самого звужує капіталу, виражене у відсотках (%).

Розрізняють номінальну і реальну ставку відсотка. Номінальна ставка відсотка – це поточна ринкова ставка, яка не враховує зміну цін. Реальна ставка відсотка враховує темп інфляції. Реальна ставка відсотка дорівнює номінальній ставці відсотка, поділеній на індекс цін (див. Гл. 11). Відмінності між номінальною і реальною ставками відсотка відчутні при кредитуванні в економіці з нестабільним загальним рівнем цін: в умовах інфляції – підвищення загального рівня цін або дефляції – зниження загального рівня цін. Рівень відсотка залежить від термінів кредитування, розміру позики, ризику та інших факторів. Наприклад, чим вище ризик, тобто ймовірність неповернення суми кредиту і відсотків по ньому, тим вище і ставка відсотка.

Споживчий кредит надається безпосередньо домашнім господарствам на придбання товарів тривалого користування (квартири, автомашини, меблів і т.п.). Він виступає або у формі продажу товарів з відстрочкою платежу, або у формі надання банківської позики на споживчі цілі. Як правило, термін споживчого кредиту – три роки. При цьому стягується досить високий реальний відсоток. Іноді кредитор вимагає внесення застави, який гарантував би повернення позики.

Сьогодні в багатьох країнах спостерігається «пластиковий бум». Це придбання товарів у кредит за допомогою пластикових кредитних карток. Найбільшого поширення в усьому світі мають картки Visa, American Express та ін. Одночасно зростає ймовірність неповернення кредитів. Наприклад, у Великобританії 84% користувачів кредитних карт сподіваються, що зможуть виплатити свої борги років через п’ять.

В даний час російські банки намагаються з’ясувати кредитну історію клієнта.

Кредитна історія містить у собі відомості про те, чи регулярно споживач повертає борг. При видачі споживчого кредиту значення мають особисті якості клієнта, наприклад, чесність, акуратність, пунктуальність, обов’язковість, бажання вчасно погашати борг. У країнах з розвиненою ринковою економікою діють спеціальні бюро кредитних історій, де будь-який банк може отримати інформацію про позичальника.

Як правило, у молодих людей кредитна історія відсутня. Тому у них часто виникають труднощі з отриманням позик або купівлею товарів у кредит. Щоб отримати і підтримувати хорошу репутацію в області кредитів, треба витратити чимало часу. Але це збільшує фінансові можливості споживача.

Посилання на основну публікацію