Приклади роботи з відходами промисловості

Японська корпорація “Ebara” під головуванням Хіроюкі Фуджіяма зайнялась розробкою стратегії «безвідходності», згідно з якою нічого не повинно викидатися. Все, навіть звичайне сміття, повинне цінитися. Корпорація профінансувала та підтримала професора Йосіхіто Шіраї з Технологічного інституту Кюсю з метою знайти спосіб виробництва пластмаси, використовуючи логіку каскадування поживних речовин та енергії. Професор та його команда винайшли метод, який передбачає використання плісеневого гриба для перетворення крохмалю, що міститься в харчових відходах ресторанів, у полімолочну кислоту за температури навколишнього середовища. Фактично вони розробили технологію виробництва пластику з кухонних відходів! А цей вид пластику легко піддаватиметься розкладанню під дією мікроорганізмів. Хоча цей матеріал є сільськогосподарським, а отже, відновлюваним, він ніколи не буде «з’їдати» основні продукти харчування, порівняно із зерном, яке використовували для виробництва біопалива або пластику, що піддається біологічному розкладанню. Як наслідок — сміття перестає накопичуватися на звалищах, де виділяє газ метан.

Лідери сфери виробництва мийних засобів мають можливість досягти подібного успіху, запустивши виробництво мила та мийних засобів, які розкладаються під дією мікроорганізмів. Отримані з цукру сурфактанти (алкіловані поліглюкози), які в основному використовуються у фармацевтичній промисловості, є ідеальною альтернативою мила, виготовленого із пальмової олії. Ще один варіант — використання Д-лімонену, який отримують із шкірки цитрусових, котрий міг би стати прекрасним замінником різноманітних агресивних засобів для чищення. Якщо промисловість відмовиться від використання хімікатів та воску для продовження терміну зберігання фруктів при транспортуванні, то це «сміття» (відходи виробництва цитрусового соку) зможе використовуватися як корм для тварин або ж як джерело пектину (агент, що утворює желе) та для виробництва зеленого мила, яке піддається біологічному розкладанню.

Паперове виробництво також має альтернативу. Целюлоза та лігнін традиційно обробляються лужними сульфатами. Цей традиційний процес хімічного розділення деревини спалює все, окрім целюлози. Відходи, так званий «чорний лужний розчин», спалюються. Професор Дженіс Гравітіс з Науково-дослідного інституту лісохімії в Ризі (Латвія) вивчив альтернативні процеси паперового виробництва, включаючи створення біологічно чистої безпечної фабрики, спрямованої на комерційне використання всіх компонентів дерева, не лише целюлози, але й геміцелюлози, лігніну та ліпідів. Настане час, коли вчені та дослідники почнуть проектувати виробничі процеси, які передбачатимуть каскадування поживних речовин, коли відходи кожної окремої стадії виробничого процесу стануть сировиною для наступної.

Доступність нових альтернатив, котрі виключають «побічні» небезпечні ефекти та токсичні продукти, повинна заохочувати вчених та підприємців впроваджувати такі збалансовані технологічні схеми виробництва. Промисловість і торгівля потребують нашого схвалення таких підходів до виробництва, враховуючи їхню цінність для навколишнього середовища та охорони здоров’я.

Посилання на основну публікацію