Плюси і мінуси планової економіки

Загальна характеристика планової економіки

Під плановою економікою в загальному сенсі прийнято розуміти такий тип організації економічної системи країни, при якому економічні ресурси належить державі, а координація і напрям економічної діяльності здійснюються завдяки централізованому плануванню, управлінню і контролю.

Інакше планову економіку прийнято називати економікою планового типу. Для неї характерна обмеженість товаровиробників і споживачів. Перші обмежені в прийнятті економічних рішень, а другі – у виборі пропонованої продукції.

Основна роль в плановому господарстві відводиться державі. Саме йому належать всі найважливіші матеріальні ресурси і засоби виробництва, які ні за яких умов не можуть бути передані в приватні руки. Все той же держава визначається найважливіші питання, щодо того, яку саме продукцію і в яких обсягах слід виробляти, яку відпускну ціну на неї призначати, куди направляти інвестиції тощо. Основним інструментом планової економіки виступають централізовані плани, які направляються господарюючим суб’єктам «зверху» для реалізації.

Переваги економіки планового типу

Планова економіка чи економіка планового типу має певні переваги в порівнянні з ринковим типом господарювання. Певною мірою їх можна вважати сильними сторонами планового господарства. Розглянемо їх більш детально.

Традиційно, одним з основних переваг економіки планового типу вважається її здатність до ефективного акумулювання ресурсів народного господарства з метою реалізації певних національних проектів і завдань. Так, наприклад, планова економіка може бути особливо ефективна у воєнний період, коли всі сили держави спрямовані на мілітаризацію господарства, нарощування і зміцнення господарської могутності країни. У Радянському Союзі завдяки плановій економіці була проведена повномасштабна індустріалізація країни, а також успішно реалізований цілий ряд космічних програм.

Другим важливим перевагою планової економіки вважається можливість забезпечення соціальної захищеності та соціальної рівності громадян. В рамках планового господарства все ресурси і товари розподіляються централізовано, при цьому основною метою такого розподілу виступає забезпечення потреб всього населення країни, а не його окремих класів. В результаті державі вдається домогтися зниження соціального розшарування в суспільстві з одного боку, і забезпечення гідних соціальних гарантій – з іншого.

До числа інших плюсів економіки планового можна віднести:

  • раціональне і ефективне використання ресурсів в умовах обмеженості;
  • відсутність криз надвиробництва, характерних для ринкового господарства;
  • відсутність безробіття;
  • низька інфляція або й зовсім її повна відсутність;
  • стабільно низькі ціни;
  • відсутність спекулятивного елемента в кредитуванні;
  • захист національної економічної системи від дефляційних шоків.

Крім іншого, планова економіка дозволяє забезпечувати пропорційність і збалансованість розвитку країни, а також майже завжди гарантується високі темпи зростання національної економіки. У той же час, планове господарство не є ідеальним типом побудови економічної системи країни і в порівнянні з ринковою економікою має істотні недоліки. Розглянемо їх більш детально.

Недоліки економіки планового типу

В ролі основного і найбільш серйозного недоліку економіки планового типу виступає відсутність конкуренції і вільного підприємництва. В рамках подібного типу господарювання товаровиробники не вільні в прийнятті рішень, а їх мотивація до поліпшення якості продукції, що випускається вкрай низька. При цьому, не маючи комерційної зацікавленості, вони знаходяться під постійним тиском з боку держави, яке віддає накази щодо підвищення виробничих показників. Підприємства стають зацікавлені у виконанні плану, не звертаючи при цьому увагу на зростання прибутку. В кінцевому рахунку, все це призводить до виникнення криз в економіці, які можуть знаходити своє відображення у вигляді рецесії або стагнації.

Крім цього, існують і інші мінуси ведення планового господарства. Як правило, до них прийнято відносити:

  • неефективне виробництво;
  • невисока якість товарів і послуг, що випускаються на ринок;
  • нездатність до своєчасному оновленню застарілого обладнання;
  • дефіцит продукції;
  • відсутність реклами товарів і послуг;
  • несприйнятливість до науково-технічному прогресу;
  • відносно низькі стандарти і рівень життя населення;
  • реклама ринку праці, агресивний характер пропаганди корисності праці;
  • відсутність у працівників мотивації до якісної і продуктивної праці;
  • бюрократизація управлінського апарату та ін.

Крім іншого планову економіку відрізняють трудомісткість процесу планування, сполучена зі складністю оперативного реагування на зміну зовнішніх або внутрішніх умов господарювання. Сама по собі економіка планового типу супроводжується волюнтаризмом осіб, які перебувають при владі, а прийняті економічні рішення нерідко мають під собою політичну або ідеологічну підоснову.

Всі рішення про асортимент, обсяг і цінах на продукцію приймаються централізованим апаратом державної влади, який також визначає величину заробітних плат в країні. Для планування і контролю над подібною економічною системою потрібен величезний бюрократичний апарат. Його використання неминуче призводить до спотворення первинної інформації, в результаті чого відбуваються помилки в плануванні і приймаються невірні рішення.

В цілому можна говорити про те, що плановий тип організації економічної системи країни призводить до придушення ліберальних ідей саморегуляції ринку і просто унеможливлює вільну конкуренцію. При цьому пригнічується не тільки свобода підприємництва, а й свобода особистості, що в цілому веде до тоталітаризму.

Посилання на основну публікацію