Перетворення води з джерела витрат на джерело прибутку

Чиста, позбавлена бактерій та іонізована золотом вода видобувається з розщелин глибоко під землею. Сьогодні її використовують для розбавляння дуже забруднених, відпрацьованих вод з метою задоволення стандартів якості. Чи вдасться знайти більш марнотратне використання чистої води: розбавляти нею токсичні води, аби довести їх до мінімальних стандартів безпеки? Південна Африка потерпає від гострої нестачі води та електроенергії. Непокоять також прогнози щодо збільшення розриву між попитом і пропозицією. В той час, як постачання води трубопроводом з Лесото в Йоганнесбург лишається дуже дорогим, золоті копальні на зразок Driefontein і Kloof викачують з-під землі 100 000 кубічних метрів води щодня.

На відміну від нераціонального розбавлення забрудненої води, за допомогою хелатоутворюючих бактерій чи вихрових технологій можна було б легко і недорого вилучити токсини та домішки з відпрацьованої води і зробити її такою, що відповідає стандартам. Витрачання 10 млн рандів щодня (500 мільйонів доларів щороку) на відкачування води з шахт та перетворення її на непридатну для вживання йде врозріз з потребами громади, що страждає від гострої нестачі питної води. Доцільним є перехід від скорочення витрат до орієнтації на отримання доходу шляхом реагування на ринковий попит та потреби населення.

Це прирівнюється до формування соціального капіталу, на який населення, що було пригноблене апартеїдом, безумовно, заслуговує як від представників бізнесу, так і політиків. Окрім задоволення потреб місцевого населення у воді, гірничодобувні компанії могли б керувати дочірнім підприємством з випуску питної води в пляшках.

У зв’язку з наявністю небезпечного для здоров’я урану технологія хелатування була б необхідною для безпечного видалення подібних елементів перед отриманням придатної для вживання води. Крім того, керівництво шахти могло б легко визначити ті розщелини, де немає урану, і таким чином використовувати водні ресурси з максимальним доходом. Налагодження виробництва води в пляшках зі стартовим продажем 100 000 пляшок щодня виглядає фінансово привабливим. Легко уявити, як можна збільшити прибутки, створивши бізнес із забезпечення якісною природною питною водою місцеве населення, а також реалізації в пляшках видобутої із значної глибини іонізованої золотом питної води вищого ґатунку. Така вода може навіть містити трохи золота. Безумовно, існують ринки збуту такого продукту.

План реалізації, що базується на порівнянні досвіду втілення подібних проектів в усьому світі, навряд чи потребуватиме додаткового техніко-економічного обґрунтування. Менш ніж за десятиліття прибутки компанії “Fiji Water Company” виросли з нуля до 200 млн доларів, і зараз компанія належить до високорентабельного сектору в СІЛА. На Гавайських островах японські інвестори видобувають воду з 600-метрової глибини та розливають її у пляшки. 200 000 пляшок води щодня продається в Країну Вранішнього Сонця за ціною еквівалентною 10 доларам за пляшку. Використовуючи налагоджені канали збуту, колумбійська компанія «Las Gaviotas» безкоштовно забезпечує питною водою місцевих жителів, одночасно отримуючи прибуток від продажу води в пляшках в столиці Боготі.

Управління водними ресурсами на шахтах демонструє, як витрати можуть перетворитися на прибуток. Бізнес, що базується лише на видобутку води, зазнав би неминучих інвестиційних витрат, пов’язаних із знаходженням її на значній глибині. З іншого боку, шахти повинні покривати ці витрати за рахунок своєї профільної діяльності — видобутку золота. Забезпечення місцевого населення недорогою та безпечною для здоров’я питною водою робить гірничу справу не лише більш прибутковою, а й демонструє її соціальну відповідальність, поліпшуючи тим самим міжнародну репутацію. Навіть кліше “золоті копальні” можна перетворити на достойний бренд.

Посилання на основну публікацію