Передумови кризи 2008-2010 років

З кінця 2007 р фінансовий сектор США став випробовувати серйозні труднощі, що почалися в сфері страхування житлового будівництва (іпотеку). Як стверджують аналітики, низька процентна ставка дозволила мільйонам громадян брати великі позики для придбання квартир, індивідуальних будинків без належного їх забезпечення. У результаті банки та інші інвестиційні компанії потрапили у вкрай складну ситуацію – виникла проблема з неповерненням кредитів. Розвиваючись спочатку як фінансовий, криза швидко охопив всю світову економіку, залучаючи до своєї орбіти інші країни, включаючи Росію.

Політики, члени урядів, економісти та фінансисти намагалися аналізувати причини фінансово-економічної кризи. Одні звинувачували американський уряд, наповнять світ доларами, інші шукали причини у відмові від золотого стандарту, треті – в помилковій грошовій політиці Центрального банку Америки і т. Д.

В результаті можна назвати основні причини цього надзвичайно сильного світової фінансово-економічної кризи.

1. Циклічність динаміки світової та національних економік розвинених країн і неминучість кризового падіння виробництва в умовах нестійкого розвитку банківського сектора. Посилення цих процесів в основних центрах світової економіки зміцнило фактори нестабілізаціі насамперед на стадії реалізації (попиту).

2. Глобалізація світової економіки і світових фінансів на загальному тлі зростання політичної нестабільності і загроз збройних конфліктів в різних регіонах світу сформувала додаткове навантаження на фазах попиту. Це перервало процес «інвестиції – попит», а також призвело до переривання глобального руху потоків капіталу, насамперед у головному фінансовому центрі світу – Нью-Йорку. Банкрутство системи страхування житлової галузі та банків миттєво втягнуло в кризу всю банківську систему.

3. Спекулятивні ціни на нафту чинили негативний вплив на рух позичкового капіталу, сприяючи відриву ціноутворення на неї від природного формування ціни, що призвело до тиску величезного масиву фіктивних грошей на світові фінансові центри.

4. Формування «мильних бульбашок» навколо житлового сектора, нафти, цілого ряду банківських і промислових корпорацій призвело до відриву реального сектора економіки від руху фінансів, посиливши вразливість і самої фінансової системи, і фондових ринків, і виробництва.

5. Формування процесів, що ведуть до знищення конкуренції у сфері діяльності великих фінансових інститутів і промислових корпорацій, зростання сверхмонополізма, переважної конкуренцію, відповідно збільшення ризиків у сфері їх діяльності.

6. Зниження ефективності і якості менеджменту в розвинених країнах світу (у тому числі в США, Західній Європі, Японії та ін.), Невиправдані ризики, що допускаються в гонитві за надприбутками.

7. Криза фінансових установ, створених ще в кінці Другої світової війни (МВФ, Світового банку), відсутність наднаціональних інститутів регулювання руху фінансових потоків.

8. Неадекватність методологічної бази (ліберально-монетарні підходи), що знаходиться в основі сучасної фінансово-економічної політики більшості країн світу; неякісне державне регулювання фінансово-економічних процесів; возлаганіе надій на саморегулювання ринку, коли умов для такого саморегулювання вже не було.

Як розгортався криза? По-перше, загибель гігантських іпотечних фондів Fannie Mae і Freddie Mac стала потрясінням для всієї американської фінансово-економічної системи. Сумарні активи цих кредитних установ становили близько 6 трлн дол. Ще більш нищівним виявився ефект від банкрутства American International Group Investments (AIG) з активами, що перевищують активи названих банків. Компанії, що входять в цю групу, управляли активами на суму понад 753 млрд дол. Більш ніж в 60 країнах світу.

Другий удар кризи поламав стовпи фінансово-банківської системи Lehman Brothers (існує близько 160 років) і Merrill Lynch (більше 100 років), що входили до першої п’ятірки провідних інвестиційних банків США. Їх акції знецінилися, викликавши «обурення» у світовій банківсько-фінансовій системі.

Потім фінансова криза перекинулася на реальний сектор економіки. На межі банкрутства опинилася вся американська автопромисловість: корпорації «Дженерал моторс», «Форд», «Крайслер» та інші промислові гіганти. Потім криза трансформувався у світовій, захопивши Європу, Азію, країни Латинської Америки і Африки.

Посилання на основну публікацію