Основні учасники міжнародних розрахунків

Процес продажу являє собою обмін товару на грошовий еквівалент. Оплата здійснюється в безготівковій формі.
Основними учасниками міжнародних розрахунків є: 1) експортери, 2) імпортери, 3) обслуговуючі їх банки.

При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Положення того чи іншого банку в системі міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни, яку він представляє, купівельної спроможності її національної валюти, фінансового становища самого банку, його ділової репутації, наявності у нього мережі філій і відносин з іншими банками (їх називаються кореспондентськими) і т.п.
При здійсненні міжнародних розрахунків учасники повинні мати можливість контролювати правильність і законність виконання сторонами своїх зобов’язань і при необхідності пред’являти претензії і вимоги до порушників. Такий контроль можливий за наявності єдиних стандартів, що регулюють правили поведінки учасників зовнішньоторговельних операцій та пов’язаних з ним розрахунків.

Тому міжнародні розрахунки, на відміну від внутрішніх, підпорядковуються не тільки національним законодавчим актам, а й міжнародним законам, банківським правилам і звичаям, які регулюють окремі форми і способи міжнародних розрахунків, визначають характер взаємовідносин учасників розрахункових операцій. Найбільш важливими є наступні документи, що регулюють правила розрахунків по найбільш поширеним формам розрахунків – акредитив і інкасо, про які йтиметься нижче. Це – «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів», «Уніфіковані правила для інкасо», «Уніфіковані правила для гарантій, що підлягають оплаті на вимогу».

Іншим необхідною умовою для проведення міжнародної торгової операції є зовнішньоторговельний контракт. Це – угода, за якою експортер повинен поставити товар імпортеру, який, у свою чергу, повинен оплатити цей товар за ціною, вказаною в контракті.

Посилання на основну публікацію