Основи створення Європейського Співтовариства

Дві світові війни переконали державних діячів західноєвропейських країн, що в тій чи іншій формі потрібно створити політичний союз, і в 1949 р була створена Рада Європи – як тоді вважали – прообраз майбутнього Європейського парламенту. Функції Ради були занадто розмитими і широкими, тому згодом більш ефективними виявилися інші міжнародні організації, такі, як заснована в 1948 р Організація Європейського Економічного Співробітництва, заснована роком пізніше Організація Північноатлантичного Договору (НАТО) і існуючий з 1954 р Західноєвропейський Союз.

Хоча в основі цих організацій лежала ідея співпраці, вони залишалися добровільними асоціаціями, а не федеративними органами, з владними повноваженнями на міждержавному рівні. Незважаючи на те, що державні діячі Західної Європи прагнули в кінцевому рахунку до об’єднання на федеративній основі, вони не могли не усвідомлювати, що будь-яке просування в цьому напрямку може здійснюватися лише поступово і виходячи з існуючих реалій. Першою у власному розумінні слова наднаціональною організацією стало Європейське об’єднання вугілля і сталі, утворене в 1951 р для контролю за виробництвом чавуну, стали і видобутку вугілля в шести країнах-членах: Франції, Західній Німеччині, Італії, Голландії, Бельгії та Люксембурзі. Колишнє поділ на основі чисто національних інтересів вперше було зламано.

Успіх цієї організації підготував створення в 1957 р Європейського об’єднання по використанню атомної енергії в мирних цілях і Європейського Економічного Співтовариства (EEC, ЄЕС), організації, що ставила собі за мету розвиток Спільного ринку шести країн-членів. Всі ці три організації в даний час об’єднують під загальною назвою Європейський Союз (ЄС).

Посилання на основну публікацію