Наслідки запровадження фіксованих цін

На практиці можуть зустрічатися різні випадки фіксації цін. Розглянемо випадок державного втручання у процес ціноутворення для досягнення суспільних цілей.

Часто ми самі зацікавлено говоримо про те, чому б державі й обмежити зростання цін на ті чи інші товари першої необхідності. Інколи держава втручається в природні ринкові процеси з кращих спонукань, наприклад, встановлюючи так званий «стеля» цін (Р3 на рис. 3.8), вище якого не можна піднімати ціни на певні товари: наприклад, на хліб, медикаменти, бензин і т.п.

Наслідком цього буде стійке перевищення попиту над пропозицією (див. Рис. 3.8), тобто дефіцит даного товару або цілої групи товарів. Це було дуже характерно для соціалістичної економіки і супроводжувалося наявністю постійних черг, виникненням «чорного ринку», спекуляції тощо Виходом з даного положення могли бути тільки досить непопулярні заходи: нормування споживання цих товарів шляхом використання карток, талонів (запрошень) на продаж і т.д.

Інший варіант державного втручання в ринкове ціноутворення ставиться до підтримки виробників (зазвичай фермерів та інших дрібних виробників). Для підтримки цього шару держава може встановити так звані «ціни статі» (Р1 на рис. 3.8), нижче яких не можна купувати товари цих продавців. Як наслідок, з’являється надлишок товару, який зазвичай держава сама і змушене викуповувати у даних виробників по цих завищеними цінами.

Висновок, який можна зробити з розгляду даного питання, полягає в тому, що державне втручання в ринкове ціноутворення має бути обмеженим. Воно може бути викликано тільки особливими причинами, такими, наприклад, як екстремальні ситуації в економіці країни (війни, стихійні лиха тощо) або, як ми дізнаємося пізніше з курсу економіки, антимонопольними заходами. Держава також впливає на ринкове ціноутворення при введенні податків або надання субсидій. Але перш розглянемо поняття еластичності попиту та пропозиції.

Посилання на основну публікацію