Метаморфози звивистого шляху

Від початку до кінця цієї книги ми мали можливість розглянути найкращі приклади, що можуть стати основою для натхнення і наслідування, з тих, які можуть бути знайдені в природних системах і запозичені для вирішення наших сучасних економічних та екологічних проблем. Ми дослідили успішно випробувані та впроваджені моделі, а також розглянули і перевірили потенційні можливості інших, що чекають на наш розгляд, обміркували шляхи і методи того, як деякі з них могли б застосовуватись для взаємного чи допоміжного застосування. Усюди ми відкрили величезний потенціал для створення більшої кількості робочих місць, в той час коли зростання матеріальної ефективності та продуктивності знаходяться за межами мрій багатьох людей планети. Це є досить суттєвим моментом, оскільки ми звикли вважати, що зростання продуктивності можливе лише в разі скорочення робочих місць і кількості зайнятих робітників. Природа знає краще, як перетворити очевидний дефіцит в достаток. Каскадування енергії та поживних речовин в межах п’яти царств природи дозволяє великій масі виробничо-господарських одиниць, створених людиною, забезпечити людство усім необхідним. У той час коли ми зосереджені на максимізації випуску одного товару, який призводить до дефіциту з однієї сторони та бідності з іншої, екосистеми завжди мають вдосталь всього і для всіх.

Усі гравці, в межах екосистеми, роблять свій помірний внесок у її функціонування, в залежності від доступності поживних речовин, енергії та стимулу до задоволення основних потреб. Все розвивається таким чином, що коли настає криза, кожен учасник має змогу пристосуватися до неї. У природних системах ніхто не має права випадати з синхронної системи надовго. У навколишньому природному середовищі немає гравців- монополістів, що домінують на полі. Значно більше простору займають дрібні учасники процесу. Дерево, яке виростає до 100 футів заввишки, не вирішує, спираючись на це досягнення, що потрібно продовжувати рости до 1 000 футів. Навіть якщо йому це вдасться, фізичні сили зруйнують його і зведуть цю спробу нанівець.

Бізнес дотримується стратегії досягнення якомога нижчих граничних затрат, допускаючи, що собівартість виробництва одиниці продукції буде завжди меншою і, таким чином, виправдовуючи шалену гонитву за розмір і контроль ринку. «Ріст» базується на консолідації владних тригерів, які ігнорують побічні збитки і роблять всю систему жорсткою, негнучкою та стійкою до змін.

Екосистеми при цьому виграють, бо отримують користь від відновлюваного каскаду поживних речовин та енергії. Ці безкінечні постійні потоки дозволяють життю адаптуватися і процвітати. У природних системах постійно відбуваються процеси розмноження або появи нових видів, запорукою чого є достатня кількість їжі. Видалення відходів життєдіяльності регулюються на шляху поживного потоку і утилізується іншими учасниками системи. Так, опале листя дерева є поживним середовищем для ґрунтових бактерій, мурашок і черв’яків, відходи життєдіяльності яких, в свою чергу, стають добривом для цього ж дерева.

До того ж, природні системи мають інший підхід до хімії. По-перше, основним розчинником у природі є вода, яка є набагато кориснішою для всієї системи, ніж будь-який каталізатор, винайдений людиною. По-друге, зв’язки між двома молекулами в основному не ковалентні, що передбачає можливість їх легкого розділення. За допомогою води вони руйнуються (розкладаються) та можуть бути використані в інших молекулах. Природні хімічні інженери у своїх методах використовують концепцію застібки (блискавки). Це дає можливість розкладання, відокремлення та повторної інтеграції молекул, що дозволяє усій системі отримувати високоякісний матеріал і ефективно використовувати енергію. Як приклад, наведемо дії павука, який, для того щоб сплести міцнішу павутину, просто переробляє полімери своєї старої павутини в складові амінокислоти і плете її заново.

Нелінійні моделі, які часто асоціюються з хаосом, підтверджені природними системами. Насправді, майже все в природних системах рухається нелінійними шляхами. У своїй книзі “La Nouvelle Alliance”, бельгійський вчений Ілля Пригожин, Нобелівський лауреат з хімії 1977 p., описує ці природні взаємозв’язки як «дисипативні (розсіювальні) структури». Наше бажання вмістити все в прямі лінії та розмістити під кутом 90° робить багато чого з того, що виготовляється людиною, енергетично неефективним. Природа демонструє, що не зважаючи на те, що найкоротша відстань між двома точками — це пряма лінія, однак найшвидший та найбільш енергетично ефективний шлях дають завитки спіралі.

Якщо сьогодні ми розпочинаємо налагоджувати нашу систему виробництва та споживання обравши шлях наслідування природних систем, то повинні бути поблажливими до різноманітних сюрпризів, які, зазвичай, супроводжують нелінійні моделі. Проте це зовсім не означає, що все є непередбачуваним і не піддається прогнозуванню. Закони фізики до сих пір діють у нашому Всесвіті. Тобто ми маємо дбайливо шукати взаємодіючі інтерактивні зв’язки, які дозволять нам отримати численні результати за допомогою однієї групи ініціатив. Це яскраво продемонстровано високоточною здатністю термітів контролювати температуру і вологість при будівництві підземних мікротунелів через свої насипи. Терміти явно демонструють своє розуміння того, як усе підлягає комплексній взаємодії. Кінцевим результатом цих комплексних взаємовідносин та, на перший погляд, хаотичних взаємодій, є те, що терміти не тільки підтримують мікроклімат у своїх помешканнях, а й мають їжу, так як гриб (лат. Fungus), що пишно розростається в створеному ними підземному просторі, забезпечує їхнє харчування. Поєднання в дивовижну систему того, що є доступним на місці, забезпечує задоволення основних потреб термітів: підігрівання коренів рослин забезпечує кращий ріст листя, яке добре перетравлюється термітами, і на цій суміші, як наслідок, розростається гриб.

Нам потрібно зрозуміти та оцінити такий симбіоз — як біологічні види взаємодіють між собою для досягнення спільних цілей всієї системи. Стає очевидним, що відродження, яке стало можливим в Лас Гавіотас, було результатом розпізнавання симбіозу між сосною та мікоризним грибом. Усвідомлення того, яким чином природні сили спрямовуються до найкращого використання ресурсів в межах екосистеми, дозволяє нам розпізнати можливість відновлення природних систем, використавши ці знання для подолання катастроф, які часто є наслідком нашого невігластва. Природа не рахує грошові потоки. У той час, коли ми переймаємось монетаризацією, природні системи створюють численні потоки прибутку, які найкраще вимірюються забезпеченістю протеїном, питною водою, джерелами енергії та захисними системами. Природа продукує покращення за рахунок підрахунку комплексного потоку прибутку. Така синергія сприяє досягненню спільних перемог, таких як наявність в достатній кількості безкоштовної та незабрудненої води і чистого повітря. Якщо б підприємці в цих нових конкуруючих видах бізнес-діяльності включали такі наслідки в свої цілі, то було б можливим безперервно отримувати спільну користь та реалізовувати величезний соціальний капітал. Можливо, подібно народу Бутану, ми змогли б частіше робити моніторинг Національного Індексу Щастя, ніж нашого Валового національного продукту.

Лінійна економічна модель передбачає перенесення ринкової цінності на все, враховуючи вартість кожного внеску, розподіляючи витрати на кожну вихідну одиницю продукції та перетворюючи затрати в прибуток, що створюються для змагання за внутрішні ресурси через залучення сторонніх ресурсів. Завершальний підрахунок за логікою об’єднання — додавати всі складові до тих пір, поки віднімання не подвоюватиме рахунок. Це не знімає маски з синергії між різними відділами однієї компанії, не визначає громадські блага, які вважаються доступними для кожного, а тому не оцінюються з економічної точки зору. Ніхто не закладає в ціну ті матеріальні витрати, які вдається перекласти на плечі суспільства, не зважаючи на те, що воно перебуває за логічними межами цієї бізнес- діяльності. Втрачені можливості не відкриваються — адже вони просто не враховуються і не беруться до уваги, оскільки не є складовою частиною основного бізнесу. Зазвичай, ми просто покладаємо ці витрати на плечі майбутнім поколінням, які звісно не проінформовані детально про те, що ми експлуатуємо Землю виходячи далеко за межі «косметичного ремонту» та залишаємо проблеми, які вони будуть змушені вирішувати. Саме так відбувається зміна клімату, без будь-якого реального розуміння нами необхідності термінового прийняття відповідних дій щодо пошуку шляхів подолання глобальної катастрофи, що насувається.

На сьогоднішній день компанії у бізнесі обирають шлях максимізації прибутків і постійно націлені на завоювання долі ринку — у своєму намаганні досягти за будь-яких обставин найменших витрат при виробництві продукту не враховуються соціальні витрати місцевої громади. Індустріальні та політичні рішення ніколи не вважають пріоритетним забезпечення повного працевлаштування населення. Для порівняння, природні системи дають роботу кожному — ніхто не розглядається як надто старий чи молодий, досвідчений чи недосвідчений. Де екосистеми чітко пропагують інновацію, співпрацю, терпимість та збалансованість, сучасна економічна модель не сприймає будь-яких ініційованих змін, що не слугують інтересам домінантних гравців ринку. Лідери ринку, маючи добре налагоджене виробництво та дистриб’юторські системи, рішуче чинять опір будь-якій зміні, яка створює ризик для добре налагоджених процесів і потоків доходів, що зазвичай, включають бонуси.

Ми часто забуваємо, що біологічні види та екосистеми впоралися з багатьма катастрофами в минулому і змогли швидко адаптувались до нових, значно змінених умов існування. Ми повинні застосувати аналогічний підхід, наприклад, щодо викидів діоксину вуглецю та інших так званих парникових газів. Якщо ми ізолюємо С02 та розглянемо всю систему, то зможемо знайти реальні рішення для подолання проблеми. Вловлювання С02, що виділяється з мікроводоростей для виробництва біопалива, — прекрасне просте рішення, яке передбачає отримання численних прибутків і включає подальший збір і переробку вуглецевих газів на фото-біоочисних заводах і виготовлення поліефірів без використання сірчаної кислоти. Якщо, з одного боку, ми думатимемо лише про газ і пов’язані з ним проблеми і шукатимемо інженерні рішення їх подолання, тоді концепції щодо використання атомної енергії чи розміщення величезних об’ємів С02 в глибоководних нетрях океану здаватимуться цілком логічними і очевидними речами, незалежно від їх вартості, все одно все оплачуватиметься платниками податків. Такі фінансово затратні рішення є очевидними і необхідними лише в тому випадку, коли можливості екосистем забезпечувати вирішення проблеми зведено до простої концепції, представленої занадто спрощеними цілями, такими як зниження рівня викидів в атмосферу шкідливих речовин. Такий підхід виключає можливість збалансування ризиків і створення довготермінових перспектив. Люди продовжуватимуть шукати швидкі та поспішні рішення, які не передбачають досягнення корисного ефекту протягом тривалого часу.

В еволюційній моделі, де зміни є нормальним явищем, гнучкість теж є обов’язковим правилом. Ризики, які супроводжують неминучі зміни, пом’якшуватимуться, тому що природна система буде розвиватися за простим, однак комплексним алгоритмом: завжди спроба зменшити матеріальні та енергетичні потреби приводить до збільшення різноманіття життя, допомагає заповнити систему та надає їй життєздатності й пружності.

Можливості для підприємництва, що надихаються силою екосистем, визначають цілі Синьої Економіки. Що ми і бачимо, розглядаючи геніальність кожного окремого біологічного виду, для яких спільним є більше ніж сума окремих складових. Світ, що є домівкою для цих дивовижних екосистем, які безперервно каскадують поживними речовинами і енергію, є світом, який може прийняти виклики та подолати бідність, страждання, нерівність і, найбільшу проблему сучасної цивілізації — накопичення відходів. Зосередившись лише на сотні інновацій, які взяті з незвичайних прикладів природи, ми прогнозуємо можливість створення близько 100 мільйонів робочих місць протягом наступних 10 років і вбачаємо в цих інноваціях численні можливості для будівництва оновленої економіки. Якщо ми перенесемо наш погляд і наше зосередження на пошук натхнення в дивовижних творіннях природи, то зможемо перейти від об’єму (потужності) до кваліфікації (компетентності), від заданого розміру до широкого діапазону невичерпних можливостей, тим самим створюючи Синю Економіку для Синьої Планети.

Посилання на основну публікацію