Легальні бар’єри

Якщо відволіктися, однак, від випадку природних монополій, то крім економічних бар’єрів монополію зазвичай захищають бар’єри правові (легальні), причому нерідко саме вони відіграють вирішальну роль.

Найпоширенішим джерелом легальних бар’єрів є права власності. Якщо у власності якоїсь фірми виявляються, наприклад, унікальні джерела сировини, землі з особливими властивостями і т.п., – це автоматично створює передумови для монополії. Важливо лише, щоб вироблений з використанням названих природних ресурсів продукт і сам був унікальним і незамінним. Можна спробувати створити правові бар’єри і штучно, наприклад, скупивши всі джерела якогось сировини або поглинувши всі фірми-конкуренти. Правда, як ми побачимо далі, цього зазвичай не допускає держава.

Легальної захистом користуються і права інтелектуальної власності. Так, належним чином оформлене і зареєстроване винахід (підтверджуючий це документ називається патентом) дає його власнику монопольне право на виробництво відповідної продукції протягом певного часу. Власник патенту може одноосібно здійснювати своє монопольне право, а може за винагороду в повному або частковому об’ємі надавати його іншим особам (видавати ліцензію). Скажімо, може продати ліцензію на виробництво і збут запатентованої продукції в певній країні на умовах сплати відомого відсотка ціни з кожної проданої одиниці товару.

Навпаки, відсутність патенту позбавляє винахідника всяких привілеїв. Так проявляється правова природа даного бар’єру: є патент – є право, немає патенту – немає і прав. Для нашої країни це обставина має величезне значення, оскільки практично всі винаходи радянської епохи не захищені міжнародними патентами і аж до теперішнього часу використовуються іноземцями безкоштовно.

Посилання на основну публікацію