Глобалізація економіки [Економічна, Фінансова]

Основними рисами процесу економічної глобалізації є формування загальносвітового ринку товарів і послуг, єдиного фінансового ринку, створення єдиного інформаційного простору.

Причини економічної глобалізації

Розподіл ресурсів

Глобалізація – це, перш за все, зростаюча економічна взаємозалежність держав світу. Цей процес носить об’єктивний характер: не всі фактори виробництва в різних країнах представлені в однаковій мірі. Основна частина капіталу зосереджена в декількох країнах так званого «золотого мільярда». Знання та вміння, або, як кажуть економісти, «людський капітал», по світу розподілені нерівномірно. Те ж саме можна сказати і про землю, придатної для використання в процесі виробництва. Кожне виробництво передбачає певну комбінацію чинників. Нерівномірність розподілу економічних ресурсів служила стимулом розвитку світової торгівлі.

Розвиток послуг доставки

Після розпаду соціалістичного табору в світі створилися винятково сприятливі умови для міжнародної торгівлі, і в останні 20-30 років її обсяги зросли багаторазово. При існуючих транспортних засобах можлива доставка будь-якого товару в будь-яку мислиму точку землі. Митні тарифи, що перешкоджають торгівлі, за останній час різко знизилися. У порівнянні з 1950-ми роками. виробництво товарів і послуг збільшилася в 7 разів, а промисловий експорт виріс в 50 разів.

Транснаціональні корпорації

Транснаціональні компанії – це міжнародні організації розвинених країн в сферах економіки, фінансів і технологій. Їх поява в сфері економіки слід особливо відзначити на сучасному етапі глобалізації, так як їх діяльність не контролюється конкретними державами. Таким чином, їх присутність в певному секторі економіки не обмежена конкретною територією, національною приналежністю або культурою.

У 2002 р, за оцінками ООН, в світі існувало 65 тис. Міжнародних підприємств (транснаціональних корпорацій) з числом зайнятих 54 млн чоловік. Це в два рази більше, ніж у 1990 р Річний оборот цих концернів становить 19 млрд дол. Вони і є головним мотором глобалізації. Особливо в галузях з високими експортними квотами, такими як автомобілебудування, нафтова, хімічна, фармакологічна галузі. Зазвичай вважається, що це в основному фірми з високорозвинених країн, але серед лідерів глобалізації є не тільки західні фірми. Фірми з країн, що розвиваються, такі як Cemex з Мексики, Petronas з Малайзії теж діють на міжнародному рівні.

Ріст моці окремих компаній сприяє економічному прогресу і соціального процвітання насамперед тих країн, в яких сконцентрований виробничий комплекс. Фірми-гіганти зацікавлені в тому, щоб стабільно працювати в цих країнах.

Чому така динамічна компанія, як Nokia, яка має можливість переїхати в будь-яку країну світу, продовжує платити фінському уряду одні з найвищих податків у світі? Справа в тому, що податки потрапляють в економічне середовище, в якій цей концерн росте, перш за все в систему освіти, яка поставляє кваліфікований персонал, а також в створення належної інфраструктури.

Побоювання, що фірми-гіганти створюють загрозу конкуренції, на сьогоднішній день неспроможні. Ніякого самовладдя концернів на практиці не існує. Фахівці і чиновники контрольних органів пильно стежать за тим, щоб концерни не об’єднувалися в картелі і не діяли на шкоду клієнтам. У США справа дійшла до суду і розукрупнення корпорації «Майкрософт». В даний час ставиться питання про створення міжнародної організації із захисту конкуренції.

Міжнародні економічні і фінансові організації

Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші не фінансують виробництва, а визначають політику у напрямку руху грошових коштів. Вони, як своєрідні «фінансові держави» мають більші можливості, ніж бюджети кількох малих і середніх держав. Тому з їх умовами зобов’язані рахуватися будь-які держави, що бажають вийти на світову арену.

Сільське господарство

Для того щоб з глобалізації отримували користь не тільки розвинені країни, а й інші, потрібно відкривати ринки аграрної продукції.

В даний час ЄС виплачує своїм селянам близько 40 млрд дол. Щорічно. Крім того, ЄС поставив потужні митні бар’єри на шляху імпорту продовольства. Середні мита на аграрну продукцію складають близько 60%. В результаті розвиваються виявляються не в змозі продавати свою продукцію на західних ринках. Навпаки, надлишки продовольства з США проникають на ринки країн «третього світу» і витісняють місцевих фермерів. Тим самим позитивний ефект західної допомоги країнам, що розвиваються зводиться нанівець. Міжнародний валютний фонд оцінює, що світова лібералізація ринку продовольства вже в перший рік дасть зростання в 120 млн євро. Для Заходу це надзвичайно складне рішення. Перспектива така, що селянство, в західних країнах і без того нечисленне, зовсім зникне, зміниться ландшафт, можуть послідувати інші несподівані і небажані зміни.

Прояви і наслідки економічної глобалізації

Успіхи глобалізації очевидний: зростаюча світова торгівля створила шанси виготовляти товари там, де витрати на їх виробництво мінімальні. У сучасному світі немає потреби робити все товари, необхідні для життя, в одній державі. Тому сучасні люди їздять на корейських автомобілях, заправлених бензином з Росії, слухають негритянську музику, п’ють каву з Гватемали, який приготовлений на кавоварках з Мексики, носять італійський одяг і використовують тайванські комп’ютери з американським програмним забезпеченням, вдосконаленим індійськими інженерами. Британці працюють на німецьких виробників автомобілів, німці – на фінські телекомунікаційні фірми, фіни – на американські банки, а американці – на японські концерни. Глобалізація, таким чином, визначає життя всіх. Ще більш важливим є принциповий комунікативний прорив: інтернет, радіо, телебачення, мобільний телефонний зв’язок.

В економічній глобалізації, за винятком Заходу, в ряді регіонів заради капіталу і сучасних технологій доводиться відмовлятися від частини державного суверенітету. Наслідки цього не можуть не привести до численних негативних моментів.

Посилання на основну публікацію