Енергетичні потоки в будинку

Розуміння того, як потік повітря, світла, води, енергії, звуку, людей і матеріалів впливає на наш фізичний простір, дає нове бачення того, як потрібно конструювати споруди, щоб вони пов’язували й використовували ці потоки. Це дає нам деякі практичні відомості щодо того, як будувати і оздоблювати житлові будинки, офіси і школи з метою досягнення справжньої функціональності, низької собівартості й естетичного вигляду.

Підприємці-новатори показали нам, що самодостатньо стабільні будівлі не обов’язково мають бути дорогими. Практичні рішення зі світу науки, добре вивчені та задокументовані, відкривають нові можливості, які можуть врешті-решт спрямувати нас у бік самодостатньої стабільності. Архітектори, що присвятили себе «зеленому» проектуванню будівель, здатні перетворити можливості на реальність. Суспільний попит і здоровий глузд допоможуть відомствам переглянути кодекси норм і правил будівництва та затвердити промислові стандарти, котрі дозволятимуть застосовувати інновації, що базуються на наукових даних. Якщо ці інновації підтримає суспільство, ми збережемо здоров’я наших сімей, зробимо безпечним наше житло, наше робоче місце та навколишнє середовище. Ми створимо промисловість майбутнього, що базуватиметься на винахідливості природи. Ми також зможемо функціонувати як екосистема, виробляючи те, що нам потрібно, з того, що є доступним, знаходячи ресурси у відходах, застосовуючи усі можливі рішення та беручи участь у каскаді достатку.

He прогнозування майбутнього розвитку виробничої сфери, навіть не зважаючи на передумови економічного успіху, все ж таки формує хибну картину, яка не дозволяє нам бачити реальні наслідки наших дій. Дотримання ключової кваліфікації та покладання на прямолінійні розрахунки і наукові абстрактні розробки сприяють формуванню монополістичної економічної моделі, яка призводить до постійного зростання транспортування та споживання енергії заради забезпечення сподівань споживача в кінці ланцюга постачання. Управління непостійним ланцюгом постачання створює глобальну взаємозалежну економіку, яка постачає споживачам з кожним разом все більше дешевих товарів. Вільна торгівля в глобальному масштабі вважається двигуном прогресу, інструментом, який сприяє ефективному росту світової економіки. Використання виробниками модифікованого газового середовища для транспортування до споживача печива, чи використання повітря для перевезення глибокозаморожених цукерок або заповнення танкерів апельсиновим соком, є нічим іншим як спотворенням цієї логіки. Поки що такі методи не здатні забезпечити продовольством та засобами існування всіх учасників ланцюга споживання сьогодні та в майбутньому, де безробіття та бідність будуть єдиним сталим доходом людства.

Відомо, що сезонні продукти харчування насичені поживними мікроелементами, які необхідні людському організму в певну пору року. Наприклад, кожного осіннього врожаю корінні американці споживали трюфелеподібний гриб (лат. Huitlacoche), вирощений на зерні, яке традиційно вважається підсилювачем імунної системи людини, що сприяє зміцненню організму на початку зимового сезону. На сьогодні цей делікатесний гриб можна споживати протягом всього року, незважаючи на те, що корисний ефект від його вживання є, в першу чергу, сезонним. У дійсності наш апетит спокушається продавцями та засобами масової інформації, спотворюючи традиції, присутні національній культурі. Якщо ця основа маркетингу визначається аксіомою, яку запропонував Філіп Котлер: «Постачайте те,, чого хоче споживач», то можливо, ми повинні бути більш обережними в своїх бажаннях. Надмірне стимулювання попиту на споживання товарів, що задовольняють бажання людини, але ігнорують основні її потреби, створює прямолінійну ціль, яка, в основному, зосереджується на отриманні разового (короткочасного) прибутку. Ми не можемо спостерігати, як ця неприйнятна для людства система удосконалюється таким руйнівним способом. Це шлях, що веде до світу, сповненого вуглецевими викидами, втраченого біологічного різноманіття, нераціонального використання невідновлюваних ресурсів та надмірного використання токсичних хімікатів, — такий шлях не має майбутнього.

Посилання на основну публікацію