Державний устрій

Держава – це політична організація суспільства і певна територія з проживаючими на ній громадянами. Держава за своєю суттю є певну форму державного апарату і державного устрою.

Держава нерозривно пов’язано з правом. До формування держави існував первіснообщинний лад. У ньому основою виробничих відносин була суспільна власність на будь-які засоби виробництва. Перехід від первісного суспільства до формування держави відбувався століттями. Особливості цього процесу залежали від особливості історичних регіонів, де відбувався розпад первісно-общинного ладу.

Перші держави по суті своїй були рабовласницькими. За однією з теорій право виникло разом з державою як вираження волі пануючого в суспільстві класу.

У теорії виділяють різні види і типи держави (рабовласницька, феодальна, буржуазна). Однак так чи інакше держава одного і того ж типу може мати різні форми державного устрою.

Форма держави позначає спосіб структурної організації влади і включає такі елементи як:

  • форму правління (монархія, республіка та ін.);
  • форму державного устрою (правове співвідношення держави і його окремих частин);
  • політичний режим – методи і способи здійснення державної влади і політичної боротьби (демократія, авторитаризм та ін.).

Під державним устроєм розуміють внутрішню національно-територіальну організацію державної влади, тобто поділ території країни на складові частини, правове становище таких частин, взаємини між столицею і регіонами.

Іншими словами, форма державного устрою це один з елементів форми держави, що характеризує принципи територіальної організації державної влади.

Види державного устрою

За формами державного устрою всі держави в світі можуть бути розділені на:

  • унітарні;
  • федеративні;
  • конфедерації.

На ранніх етапах розвитку людства мали місце і інші форми державного устрою (імперія, протекторат і ін). Унітарна держава – це єдина держава, що складається лише з адміністративно-територіальних одиниць (області, провінції, губернії та ін.). До унітарних держав можуть бути віднесені: Франція, Фінляндія, Норвегія, Румунія, Швеція.

Особливості унітарної держави:

  • однорівнева система законодавства;
  • підрозділ тільки на територіальні одиниці;
  • одне громадянство;
  • залежність територіальних одиниць від центру.

Федерація – це така форма організації державного устрою, при якій країна складається з відносно самостійних територіальних утворень – суб’єктів федерації.

Кожен суб’єкт наділений відносної автономією від центру. Він може приймати свої закони, що діють лише на його території і не суперечать федеральним законам, мати свій представницький орган і орган виконавчої влади.

Конфедерація – це союз самостійних держав без єдиного центру. Це тимчасове утворення, яке створюється тільки для досягнення конкретних історичних цілей і потім розпадається на самостійні держави або перетворюється на федерацію. Наприклад, конфедерацією були США на початку свого існування, коли кожен штат мав повну самостійність і вважав себе окремим суверенною державним утворенням.

Посилання на основну публікацію