Автономні і індуковані інвестиції

В теоретичних засадах інвестиційної діяльності існує досить багато теорій, які тим чи іншим чином намагаються пояснити сутність інвестицій. Лише деякі з них успішно застосовуються на практиці. Саме до таких теоретичним обгрунтуванням відноситься модель Дж.Кейнса. Тут досить розгорнуто і глибоко пояснюється процес стимулювання сукупного попиту. Вся модель будується на засадничої ролі інвестицій в економіці. Але виходячи з усіх визначень різних понять інвестування, особлива увага приділяється ролі, яку беруть на себе індуковані і автономні інвестиції.

Основні особливості кейнсіанської моделі

Абсолютно всі експерти в економічній області впевнені в тому, що основним аспектом, який обумовлює підвищення сукупного попиту – це інвестиційні вкладення. Виходячи із сутності цього поняття, можна винести, що вкладення вільних коштів в удосконалення та покращення якості основних реальних активів, за певний часовий період приносить дохід, достатній для покриття витратної частини і отримання вільного прибутку.

У моделі Кейнса основну роль, стимулюючу зростання сукупного національного попиту і доходу, здійснюють вкладення (індуковані і автономні):

  • Індуковані вкладення, які здійснюються при виникненні підвищеного попиту населення на ті чи інші товари або послуги, для виконання і виготовлення яких і здійснюється вкладення грошей
  • Автономні вкладення – вкладення, які не мають залежності від рівня національного доходу.

Тут варто обумовити те, що для цієї моделі характерні розрахунки, що спираються саме на інвестиції в реальні активи. Вкладення капіталу у фондовий ринок, так зване портфельний інвестування, тут розглядається лише з точки зору перерозподілу прав власності на те чи інше майно. У той час, як інвестиційна діяльність, описувана в кейнсіанської моделі зачіпає реальний сектор. Це означає, що інвестиції в реальні активи відносяться до єпархії товарного ринку, а вкладення в цінні папери – до фондового.

Основною ідеєю цієї моделі є прямо протилежне позиціонування інвестицій (як індукованих, так і автономних), і заощаджень по відношенню до показників сукупного попиту. Вкладення включають в себе і видаткову частину на покупку і вдосконалення матеріальної бази. Тому можна сміливо стверджувати, що компенсація зниженого споживчого попиту лежить в залученні інвестицій. У разі підвищення попиту виникає необхідність в індукованих вкладеннях.

Роль прибутку в інвестиційному проекті

Для того щоб зрозуміти остаточно сутність інвестицій, варто розглянути питання про те, що є основною метою і завданням інвестування. Для цього достатньо знати, на підставі чого інвестор приймає рішення про участь в тому чи іншому проекті. Прибуток, отриманий в очікуваний термін – це єдина можлива мета, яку переслідують, як індуковані інвестиції, так і будь-які інші.

Якщо говорити про приклади, які дають можливість зрозуміти механізм здійснення інвестицій і їх результативність, то треба розуміти, що складається процес з декількох етапів:

  • виділення вільних від основного обороту коштів;
  • вибір цікавого і відповідає всім вимогам проекту;
  • вкладення грошей після отримання аналітичних даних, що свідчать про можливість повернення вкладених грошей, у встановлений період з призначеним розміром дохідної частини;
  • ефективність інвестицій розраховується з того, наскільки отриманий дохід відповідає показнику очікуваного прибутку.

Треба розуміти, що показник прибутковості – величина набагато складніша. У разі якщо ми маємо справу з позиковими грошима, інвестиційний процес можна вважати результативним тільки тоді, коли прибуток перевищує всі витрати з урахуванням покриття процентних ставок по позиках. При тому показник часу також повинен бути відповідним розрахунком. У разі продовження терміну окупності, початкові цифри можуть стати менш цікавими для інвестора.

Якщо інвестор використовує для здійснення інвестицій власні кошти, то при розрахунках ліквідності проекту необхідно брати до уваги середню процентну ставку банків на депозитні програми. Виходячи з цього показника і порівнюючи його з очікуваної чистим прибутком і треба приймати рішення про доцільність вкладень в той чи інший проект.

У будь-якому випадку зміна показника середньої процентної ставки, яка існує по країні в обов’язковому порядку позначається на показнику ліквідності інвестицій в усі галузі. Автономні і індуковані інвестиції спираються при розрахунках на цей показник в обов’язковому порядку.

Основні відмінності кейнсіанської моделі від класичної

Кейнсіанська модель розглядає можливість проведення інвестицій в прив’язці до національного доходу. Індуковані інвестиції здійснюються за наявності показника прибутковості в національній економіці. Проте, треба враховувати, що класична модель приймає процентну ставку, складену на позикових коштах, але прив’язану до умов виробництва. В цей же час модель Дж.Кейнса приймає процентну ставку тільки в прив’язці до фінансового ринку.

Кейнсіанська модель враховує очікуваний прибуток, а класична розраховує тільки на показники справжнього часів. Планування і очікування певних показників дає можливість коригувати інвестиційний процес у міру його проведення.

Залежність інвестиційних процесів від національного доходу

Як вже говорилося, основним фактором моделі Кейнса служить показник сукупного доходу. Він безпосередньо впливає на стан загальнонаціонального ринку інвестицій. Саме за ступенем впливу кожного інвестиційного проекту на загальнонаціональні показники варто розрізняти види вкладень (індуковані і автономні).

У цей поділ не увійдуть інвестиції, які направляються на амортизаційне відновлення технологічної бази. Всі інші чисті накопичення, що направляються на інвестиційні процеси, можна розділити на два типи:

  • Автономні інвестиції – дають поштовх до утворення нових накопичень незалежно від змін показника прибутковості загальнонаціонального рівня У той же самий час вони самі є фактором, який може впливати на збільшення національного доходу сукупного попиту, в залежності від змін технічного типу, споживчого попиту і т.д .
  • Індуковані інвестиції – це вкладення, які самим прямим чином залежать від динамічного зростання національного доходу. У разі падіння його показника або стагнаційними стану індуковані інвестиції здійснюватися не будуть.

У будь-якому випадку, всі інвестиційні процеси найбезпосереднішим чином відображаються на стані економіки. Відсутність будь-якого припливу інвестицій з часом призводить до повного економічного краху, як в масштабах підприємства, так і на загальнонаціональному рівні. Для того щоб забезпечувати динамічний ріст і розвиток економіки дуже важливо, щоб в ній активно присутні автономні і індуковані інвестиції.

Посилання на основну публікацію