Акціонерні товариства як форма організації бізнесу

Акціонерне товариство в нашій свідомості завжди асоціюється з великою фірмою. І в цьому немає нічого дивного. Завдяки випуску (емісії) цінних паперів у підприємства з’явилася чудова можливість залучити значні фінансові ресурси, життєво необхідні для здійснення великого виробництва.

Хотілося б нагадати у зв’язку з цим, що будівництво першої в Росії залізниці стало можливим завдяки створенню в 1836 році «Товариства акціонерів для спорудження залізниці від Санкт-Петербурга до Царського Села з продовженням до Павловська». Процес акціонування послужив своєрідним імпульсом до розвитку великого бізнесу та відкрив нову еру в становленні та зміцненні позицій великої корпорації в усьому світі.

Що ж являє собою акціонерне товариство (АТ)?

Діяльність акціонерного товариства заснована на об’єднанні капіталів великого числа учасників. Свідченням вкладення капіталу у фірму є акція. Вона дає право її власнику (акціонеру) на отримання доходу у вигляді дивіденду та участь в управлінні суспільством.

Акціонерні товариства є переважаючою формою організації великого бізнесу завдяки наступним перевагам: можливості залучення великих фінансових ресурсів; обмеженості ризику акціонерів виключно сумою вкладу в АТ; залученню професіоналів-менеджерів до управління підприємством.

Можливість залучення значних фінансових ресурсів АТ нами відзначалася вище. Наступне гідність АТ пов’язано з обмеженістю ризику. Навіть у разі банкрутства підприємства акціонер втрачає тільки суму, вкладену в нього. До управління в АТ запрошуються професіонали – наймані менеджери, спеціально підготовлені для роботи в певній сфері.

Не позбавлена ​​акціонерна форма і недоліків.

1. Організація і ліквідація АТ вимагають високих (в порівнянні з малим підприємством) витрат.

2. Складна організаційна структура суспільства сприяє його бюрократизації.

3. Слабкий контроль акціонерів за діяльністю АТ. У деяких випадках наймані менеджери можуть діяти у своїх вузькокорисливих інтересах на шкоду акціонерам (власникам) і компанії в цілому.

4. Подвійне оподаткування прибутку АТ. Перший раз оподатковується отримана підприємством прибуток. Другий раз податок стягується з отриманих акціонерами дивідендів.

Капітал закритого акціонерного товариства розподілений серед замкнутого (закритого) кола осіб: працівників підприємства, менеджерів, інвесторів, фірм-суміжників. Це обмежує вільний приплив капіталів, але убезпечує фірму від захоплення через скуповування акцій.

Власником відкритого акціонерного товариства може стати будь-яка людина, що купив акцію. Акції ВАТ вільно продаються. З метою надання інформації про діяльність підприємства, необхідної для акціонерів, АТ зобов’язане щорічно публікувати бухгалтерський баланс, звіт про прибуток і його використанні, а також деякі інші показники.

Характерна особливість АТ полягає в розділенні функцій володіння та управління. Власниками товариства є акціонери -власником акцій. Керують суспільством за їх дорученням наймані менеджери, власниками не є. Все це визначає специфіку управління акціонерним товариством.

За російським законодавством система управління суспільством включає три рівня (рис. 4.2). Перший рівень – це збори акціонерів, визначальне пріоритети діяльності АТ. Рішення приймається відповідно до більшості голосів. Кожна акція дає акціонеру право на один голос. Відповідно, акціонер, який має більшу кількість акцій, має і більший вплив на підприємство, тобто отримує можливість його контролювати.

Теоретично контрольний пакет припускає володіння 50% плюс однією акцією. Насправді внаслідок розпилення капіталу великих акціонерних товариств, досить розташовувати всього лише 10-15% акцій, щоб контролювати діяльність компанії. Якщо на збори акціонерів покладено вирішення стратегічних проблем компанії, то оперативні, або поточні, питання курирує виконавчий орган в особі директора (генерального директора) або правління (дирекції). Виконавчий орган формується з найманих менеджерів-професіоналів в конкретній сфері: організації виробництва, маркетингу, фінансів, логістики та інших.

Ще одним способом, що дозволяє змусити менеджерів працювати в інтересах акціонерів, є система стимулювання їхньої праці. Величина премії менеджера безпосередньо «прив’язана» до результатів його праці. Частина жалування керівникам виплачується акціями своєї фірми (або правами на їх придбання за пільговою ціною – опціонами), що дозволяє «зрівняти» інтереси менеджерів і акціонерів. Ефективне управління підприємством відбивається в його прибуткової роботи, а значить, має місце зростання вартості належних менеджеру акцій.

У разі погіршення функціонування підприємства, розчаровані в його діяльності акціонери можуть продати акції. Поява на ринку значної кількості акцій даної компанії викличе зниження їх вартості. Тим самим створюється можливість дешевої скупки акцій іншими компаніями, і може відбутися її поглинання. Новий власник робить заміну не справилися зі своїми обов’язками менеджерів.

Посилання на основну публікацію