Споживча кооперація – соціально-орієнтована сфера економіки, представлена на ринку системою споживчих організацій та їх спілок.
Основна ланка споживкооперації – споживче товариство, головне призначення якого полягає в задоволенні матеріальних і соціальних інтересів учасників, об’єднаних на основі добровільного членства шляхом внесення матеріальних (пайових) внесків.
Зміст статті
Правові основи
Споживча кооперація виникла в 19 столітті у Великобританії зі створення декількох спільних підприємств, незабаром переросли в кооперативні товариства та їх великі об’єднання.
Соціальні завдання споживкооперації реалізуються за допомогою ведення багатогалузевої підприємницької діяльності. Члени споживчої кооперації створюють організацію з великим обсягом оборотних коштів і високою конкурентоспроможністю.
Принципи діяльності товариства
Орган управління споживчої кооперації-збори всіх учасників об’єднання. Основним документом є статут.
Дані об’єднання мають право займатися будь-якими видами комерційної діяльності, що не суперечать законодавству.
Найбільш затребувані з них:
- торгівля;
- побутове обслуговування;
- будівництво;
- кредитування пайовиків;
- сільське господарство.
Джерела фінансування діяльності споживчого кооперативу: початковий капітал, утворений за рахунок внесення учасниками пайових внесків, власний прибуток, позикові та залучені з боку кошти.
Споживчі кооперації будь-якого рівня діють за однаковими принципами:
- добровільний вступ і вихід учасників;
- обов’язкове внесення пайових внесків;
- вищий орган правління організації-збори пайовиків, де кожен учасник має право одного голосу;
- захист економічних і соціальних інтересів учасників;
- колективне володіння власністю.
Споживча кооперація вирішує соціально-значущі завдання: координує комерційну діяльність суб’єктів малого бізнесу, їх ефективне включення в економіку країни, збільшує товарообіг і підвищує рівень життя населення.
Loading...
