✅Актив – що це таке, види, ліквідність, рентабельність

Актив – це економічний ресурс, об’єкт матеріального або нематеріального майна, що належить окремій особі або організації.

У системі бухгалтерського обліку активи відображаються на балансі і купуються або створюються для збільшення вартості компанії або вигоди від її діяльності.

Це частина балансу, протилежна пасивам (сумі капіталу і зобов’язань). Різниця між балансовою вартістю активів і зобов’язаннями — це вартість власного капіталу, яка називається «чистими активами». Чим вище значення чистих активів, тим сильніше фінансовий стан фірми.

Види активів

Активи організації, залежно від їх натурально-речової (видової) форми, строку корисного використання та відображення в обліку, класифікуються на види:

Матеріальні та нематеріальні. Перші мають фізичну форму (обладнання, земельні ділянки, будівлі, транспортні засоби). Вартість матеріальних активів, що використовуються більше одного року (крім землі), підлягає амортизації, тобто витрати, пов’язані з їх зносом, розподіляються на весь термін служби.

  • Нематеріальні активи – це такі ресурси як цінні папери, товарні знаки, авторські права, патенти, програмне забезпечення, гудвіл.
  • Довгострокові та короткострокові (поточні). Термін служби перших перевищує один рік (або один операційний цикл). Поточні активи експлуатуються до одного року (або одного робочого циклу).
  • Необоротні і оборотні. Всі активи діляться на необоротні і оборотні. Вони відображаються в першому і другому розділах балансу (під аналогічними назвами) за їх первісною (балансовою) вартістю. Необоротні активи – довгострокові ресурси, які беруть участь у виробництві і не споживаються в ході повсякденної господарської діяльності (основні фонди, нематеріальні активи, капітальні вкладення).
  • Оборотні активи – короткострокові економічні ресурси, які використовуються в операційній діяльності і включають грошові кошти та їх еквіваленти (казначейські векселі, депозитні сертифікати та ін.), дебіторську заборгованість, запаси.

Для основних засобів на законодавчому рівні встановлюється мінімальний поріг вартості придбання, довгострокові активи з меншою вартістю приймаються до обліку як малоцінні необоротні матеріальні активи. Законодавством також регулюється нарахування зносу (амортизації) необоротних активів шляхом введення граничних термінів експлуатації для їх груп.

Ліквідність активів

Активи представлені в балансі в порядку зростання їх ліквідності, тобто здатності конвертуватися в грошові кошти для погашення короткострокової заборгованості.

Залежно від ступеня ліквідності розрізняють такі види активів:

  1. неліквідні. Неліквідними вважаються необоротні активи (техніка, будівлі, незавершене будівництво), оскільки процес їх реалізації (перетворення власності на гроші) вимагає тривалого проміжку часу (більше одного року);
  2. низьколіквідні. Оборотні активи, що обертаються в грошові кошти протягом одного року (короткострокова дебіторська заборгованість, товарні запаси);
  3. високоліквідні. Найбільшою ліквідністю характеризуються готівкові гроші і короткострокові фінансові вкладення, використовувані для виплати поточних зобов’язань.

Діленням вартості певних видів оборотних активів на поточні пасиви розраховуються коефіцієнти абсолютної, швидкої і поточної ліквідності, за допомогою яких вимірюється рівень платоспроможності фірми.

Рентабельність активів

Для визначення здатності організації отримувати прибуток від використання активів розраховується їх рентабельність (відношення чистого прибутку до вартості активів).

Цей фінансовий показник у відсотковому вираженні оцінює віддачу від інвестицій в активи та ефективність роботи підприємства.

Посилання на основну публікацію