Створення нових моральних норм взаємодії людини з екосистемою

Мабуть, дійсно настав час запропонувати суспільству якісь правила, виконання яких кожним його членом забезпечить ослаблення навантаження на середовище проживання людини. Це дозволить довше зберегти життєздатність навколишнього нас середовища, а, отже, і самої людини. У давні часи Господь регламентував соціальне життя людей, пославши їм правила спілкування у вигляді своїх 10 заповідей. Він передав їх Мойсеєві, а далі багато століть церква рекламує ці правила, і батьки виховують по ним своїх дітей. Ось уже третє тисячоліття допомагають вони жити людству, правильно будувати взаємини між людьми. На жаль, до сих пір не сформульовані подібні ж правила, але у взаємодії людини з навколишньою природою. Якщо він і далі буде жити в біосфері без жодних правил, зберігаючи повне свавілля в своїх діях, то змінить своє середовище проживання, зробивши її абсолютно непридатною для себе самого. Ніякі «ремонти» середовища за допомогою природоохоронних заходів тут не допоможуть. Ніхто не може якісно відновити природу, окрім неї самої. І ще, кожна людина живе не в біосфері, а в конкретному місці  в районі, ландшафті, природній зоні. Правила для нього, тому теж повинні бути конкретними. Немає сенсу орієнтувати правила проживання людини на біосферні явища або перетворення. Згадаймо, особини живуть в оселях і біля них, популяції мешкають в біотопі, утворюючи біоценози та екосистеми. Види живуть в біосфері, заселяючи свої ареали і формуючи фауни. Стало бути, особини в біосфері не живуть, але від їх сукупних дій залежать збереження біотопів, екосистем, так і біосфери в далекій перспективі.
Давно настав час сформулювати правила спілкування людини зі своїм середовищем проживання, а інакше 10 заповідей Господніх в дуже незабаром втратять своїх виконавців. Як я вже говорив, необхідна глобальна екологічна програма, що включає спрямоване освіту і виховання населення, а також розробку відповідних заборон та обмежень. В основу такої програми повинні бути закладені ідеї, сформульовані багатьма сучасними екофілософа і особливо положення вчення «Перш Земля!». До них можуть бути додані наступні соціально-екологічні правила, які повинні бути зрозумілі для будь-якої людини, і закладені в нього ранньому екологічним вихованням. Тільки тоді вони стануть виконуватися переважною кількістю людей і допомагати нормалізації відносин в системі «Людське суспільство  Природа».
Ось варіант таких соціально-екологічних правил (Ердаков, 1998):
1. Не вбивай просто заради вбивства.
2. Не вбивай понад необхідного, тобто більш того, що потрібно для прожитку або порятунку.
3. Не вбивай, навіть при необхідності, якщо це може загрожувати виробництву твоєї їжі. Подумай про дітей і онуків.
4. Залиш свою зміну на землі, але не старайся замість одного себе залишити двох-трьох.
5. Пам’ятай, що надлишок життєвих благ доречний тільки в інформації, культурі і мистецтві, харчові та комфортні надмірності небезпечні людству
6. Свої речі роби настільки довговічними, щоб вони служили і дітям і, по можливості, онукам.
7. По можливості не порушуй ґрунтовий шар, зберігай територію, на якій ти живеш з її грунтовим і рослинним покривом.
8. Використовуй для життя місцеві ресурси, особливо ті, які сам можеш створити або добути. Строй своє житло з навколишніх матеріалів.
9. Живи так, щоб не скудела природа навколо тебе, кожна її втрата, це застереження для тебе і твого роду. Живи з екологічних законів, пізнавай їх.
10. Залиш своєму потомству ті корисні для збереження його життєвого середовища навички, які мав і придбав сам.
11. Не залишай після себе довгоживучих або навіть «вічних» відходів. Думай про своїх онуків, а не про «археології».
12. Намагайся пересуватися тільки на ті відстані, які можеш подолати власними фізичними зусиллями.
Давайте розглянемо кожне з цих правил і з’ясуємо, який екологічний сенс вони несуть. Тоді буде більш зрозуміла необхідність людям керуватися такими правилами в своєму житті.
1. У живій природі хижак не вбиває безглуздо, будь-яке вбивство у нього направлено або на власне виживання, або на збереження і примноження корми для потомства. Що відбуваються в природі вбивства одноплемінників в любовних поєдинках або при конкуренції за територію вкрай рідкісні, їх можна розцінювати просто як нещасні випадки.
2. Вбивство понад необхідного – створення запасів, це, суперечить екологічним правилам. Запас ресурсу це невитрачений ресурс, тобто його надмірна кількість. Надлишок будь-якого ресурсу привертає спеціалізованого споживача. Ми накопичуємо зерно і, тим самим залучаємо великого фахівця з цього продукту – жука зернівку. Він розправиться з наші ми запасами набагато більш ефективно і швидко ніж ми самі. У природі кругообігу речовини не повинні зупинятися, така зупинка це загибель живої системи.
3. Згадаймо досвід народів-мисливців, вони співставляти свою здобич з числом людей в племені. Якщо видобутку ставало мало, плем’я на деякий час припиняв розмноження. Тобто підтримувалося відповідність споживачів м’яса з кількістю мисливських тварин в кожному сезоні. Чисельність будь-якого виду схильна динаміці, древній мисливець підбудовував до динаміки чисельності кормових тварин динаміку власного племені. Мало видобутку – менше полювання, зменшення власного дітонародження. Якби він цього не робив, то неминуче знищував би своїх кормових тварин повністю, а через це сам вимирало б від голоду.
4. Найбільш безболісний спосіб привести у відповідність чисельність людини з ємністю його ресурсної бази на планеті – свідома регуляція кількості людей. В даний час абсолютна чисельність людей на земній кулі багаторазово перевищує норму для цього виду, що веде до стихійних скорочень їх числа – епідемії, війни, тероризм. Людина цілком може впоратися з проблемою без насильства над своїми особинами.
5. Надмірна примусовий комфорт послаблює організм, це починають розуміти багато городян. З автоматизацією виробництва у людей вивільняється все більше часу для відпочинку, а при збільшенні комфорту у власному житлі, люди все менше схильні його залишати. Тут-то надлишковий комфорт і виявляється причиною безлічі захворювань, причиною ожиріння, атрофії м’язів і скорочення людського життя. У той же час, надлишок інформації, культури, мистецтва це «харчування» нашого великого мозку, сенс його існування.
6. Цей принцип економії зменшує навантаження на природне середовище, дає їй більше можливостей для саморозвитку і відновлення. Він не дотримується, тому що стратегія суспільства споживачів завжди спрямована на швидкий оборот необхідних для життя предметів. Це стимулює наростаючу інтенсивність їх виробництво і створює невиправдане життєвою необхідністю розтрачання природних ресурсів. Є у цього принципу і соціальний, навіть культурний аспект – звичні речі, мають свою історію, цим визначається їх моральну цінність. У них зберігається досвід предків.
7. Руйнування грунту, зведення рослинного покриву  це найбільші небезпеки для тварин (консументів), які загрожують їхньому життю. Грунт надзвичайно повільно відновлюється, її родючість забезпечує зростання рослин. Рослинний покрив  це завжди основа життя.
8. Тварини найбільш пристосовані до місцевих ресурсів, екзотична їжа гірше засвоюється і часто виявляється шкідливою для організму. Кожен організм адаптований саме до того біоценозу, в якому він проживає. Видобуток ресурсів далеко від житла, це енергетично дуже витратне дію, воно невиправдано збільшує вартість життя особини. Переміщення ресурсів для побудови житла, переміщення їх на великі відстані це величезні втрати енергії, що так само екологічно невиправдано, як і будь-яке інше марнотратство.
9. Це стратегія і тактика життя будь-якого організму. Дикі копитні сприяють кращому відновленню рослинного покриву. Хижаки – не дають створити жертвам надлишкову щільність і загинути від голоду або хвороб. Вони виключають, старих, хворих, потворних тварин. Якщо в біоценозі починають зникати види організмів, то в результаті цього процесу перетворюється весь цей біоценоз, зміниться іншим в ряду екологічної сукцесії. Так що зникнення будь-якого виду вже змінює середовище проживання і тягне за собою зникнення такого вигляду і заміну його іншим. Так в процесі еволюції змінювали один одного цілі фауністичні комплекси. Збереження складу співтовариства це гарантія збереження будь-якого виду в ньому. Живи з екологічних законів, інакше будуть короткі дні і твої і всього людства. Для виконання законів необхідно не тільки знання їх, але і відкладення в відповідний чутливий період. Тільки тоді людська особа буде обов’язково слідувати таким законам, вирішуючи в їх користь суперечку про те, що важливіше  екологічне благополуччя або соціальна вигода.
10. Кожна тварина системою спрямованого виховання передає свої набуті навички потомству, понад ті, що дитинчата отримують спадковим шляхом. Цей принцип є запорукою продовження життя будь-якого виду тварин на Землі, немає причин відмовлятися від нього і людям. Такі навички повинні залишатися в культурі. Однак в культурі городянина велика частина цих навичок втрачається, тому що батьку вважають пріоритетним для своїх дітей передачу тільки соціальної інформації. У цьому випадку вся екологічна для дитини втрачається, і він виявляється абсолютно непідготовленим до життя в біоценозі, до правильному спілкуванню з іншими оточуючими його живими організмами. Так формується людина  руйнівник свого середовища.
11. Накопичення сміття, важко розкладаються або взагалі не розкладаються відходів порушує оборот речовини в екосистемі. Порушується природне співвідношення продуцентів, консументів і редуцентов, скупчуються речовини шкідливі і токсичні для організмів. У такій екологічній системі стає все більш складним виживання для багатьох її видів. Людина не виняток з правил, він раніше за інших, менш складних організмів починає гинути серед відходів власної життєдіяльності.
12. Використання будь-яких механічних транспортних засобів, це енергетична субсидія. Для цього створюються машини і механізми, видобувається і переноситься на великі відстані паливо для них. Все це багато разів і не завжди виправдано збільшує витрати на життя особи, наростає споживання енергії і людство стає своєрідним «енергетичним паразитом» в біосфері. Для отримання енергії у все більшій кількості доводиться збільшувати експлуатаційне навантаження на своє середовище проживання і інтенсивніше руйнувати її. Сума таких витрат може виявитися настільки велика, що погубить людство.
Отже, ми розглянули перелік можливих життєвих вказівок для кожного землянина при його взаємодії ні з одноплемінниками, а з навколишнім світом природи. Вони можуть модифікуватися в залежності від того, де живе людина, яке місце він займає в людський ієрархії. Потрібно пам’ятати наше життєве спостереження про те, що за старих часів було більше, воно служить нам зазначенням на загальне погіршення умов нашого життя. Індикатором процвітання людства може служити інше протилежне життєве спостереження. Як тільки виявиться, що за старих часів було помітно менше риби у воді, птахів в небі, та й ліси в старовину були менш густими і покривали менші площі планети, це стане вказівка розквіту людства, нескінченності його життя на нашій чудовій планеті.
Які б хороші правила не придумував людина і не втілював їх у життя, він не змінить цим напрямок розвитку своєї цивілізації на планеті. Дотримання екологічних правил обов’язкове для кожного члена суспільства ще не означає, що це суспільство буде жити. Таке проходження це лише перший крок до продовження життя людства. Тут нам знову доведеться згадати, що закони, які виконуються на рівні особини, не реалізуються на рівні популяції. Там просто немає основи для них, тому що популяція має свої, особливі властивості. Вона не має характеристик особи. Можна навести просту ілюстрацію цьому з життя суспільства. Так будь-який і кожна людина може боятися перед життям, дотримуватися права оточуючих його живих істот, поважати їх. Популяція людей цього робити вже не може, адже вона не має характеристик індивідуума: честі, совісті, співчуття та інших. Можна припускати, що покоління екологічно грамотних людей опиняться в сильному протиріччі з громадської техногенної культурою. Вона створена людьми, націлена на благо всієї людської популяції і ось відбувається конфлікт інтересів, з яким ми часто стикаємося. Один з варіантів такого зіткнення – люди люблять свою річку або озеро, а популяція цих почуттів не має. Людина у води радіє зустрічам з водними мешканцями, або просто гарного поєднанню води, лататтям, лісі на березі. Йому приємна плещучи на заході риба, перекличка птахів в очереті і свист крил пролітають качиних стаек. Однак для потреб місцевої промисловості, для підвищення добробуту цих же людей може виявитися необхідної вода з цієї водойми або саме тут найвигідніше прокласти високовольтну лінію, дорогу або трубопровід. Можливо, десь поруч виявляться поклади корисних копалин. Озеро і його околиці дуже легко погубити, виправдавши його загибель суспільною необхідністю.
Залишається надія на те, що розвиток людства відбувається одночасно на всіх рівнях його організації, тому навіть зараз при малому числі екологічно грамотних людей ми вже маємо могутні громадські екологічні організації, помітно впливають на державну культуру і геополітику. Виховані на екологічних принципах покоління, треба думати, багаторазово посилять природоохоронну спрямованість дій в суспільстві, і з’явиться шанс на те, що популяції людей нарешті перестануть руйнувати біоценози, до складу яких вони входять. Для закріплення успішного співжиття в біоценозах людина, як істота мисляча, з часом сформулює для себе і популяційні правила, як зараз він намагається створити аутекологіческіе. Вони то і визначать стратегію і тактику нескінченно довгого проживання людства на планеті.

Посилання на основну публікацію