Режим вітрів

Швидкість вітру закономірно змінюється протягом доби, разом з нею змінюється і інтенсивність процесів вітрової ерозії грунтів. Очевидно, що чим триваліше вітер, що має швидкість більше критичної, тим більше будуть втрати грунту. Зазвичай швидкість вітру протягом дня зростає, досягаючи максимуму до полудня, а до вечора убуває. Проте нерідкі випадки, коли інтенсивність вітрової ерозії слабо змінюється протягом доби. Швидкість вітру схильна також закономірним сезонним змінам. Найбільші швидкості вітру характерні для пізньої зими та ранньої весни. Період сильних вітрів збігається з періодом відсутності достатнього рослинного покриву.

Для здійснення протиерозійних заходів необхідні відомості про вітровий режим території. Підставою для аналізу вітрового режиму території служать дані метеостанцій. Швидкість вітру вимірюють на висоті флюгера метеостанції (10-15 м над поверхнею) за допомогою чашкових анемометрів, анемографов (самописців для вимірювання швидкості) і анеморумбограф (самописців для вимірювання швидкості і напряму вітру). Вимірювання проводять через кожні 3 ч. Вітровий режим території характеризують величинами середніх річних і місячних швидкостей вітру, а також показниками забезпеченості та напрямки вітрів різної сили. Для якісної оцінки сили вітру використовують шкалу Бофорта (таблиця 6). Для кількісної оцінки шкодочинності вітру його треба порівняти з критичною для даного грунту швидкістю вітру. Найважливішою характеристикою вітрового режиму території, необхідної для грамотного розміщення протиерозійних заходів, є напрямок небезпечних вітрів. Найчастіше, його визначають за допомогою рози вітрів, яка являє собою діаграму розподілу числа випадків вітру по основних румбам (напрямками) горизонту (малюнок 3).

Для побудови рози вітрів від початку полярних координат відкладають за напрямками основних румбів відрізки, пропорційні повторюваності вітрів даного напрямку, а кінці відрізків з’єднують ламаною лінією.

Малюнок 3 – Роза вітрів

У центрі діаграми, в гуртку, вказують повторюваність штилів (моментів спостереження, під час яких вітер був відсутній). Роза вітрів дозволяє виявити переважаючі напрямки вітру, які не завжди збігаються з найбільш небезпечними у відношенні вітрової ерозії. Більш наочно найбільш небезпечні напрямки виявляються на годографом вітрів.

Годограф вітрів (запропонований А.С. Медновости і А.І. Знам’янський) є векторною діаграму, що відображає всі випадки спостереження на даній метеостанції вітру сильніше 5 м / с. Результат кожного такого виміру зображують у вигляді вектора в довільному масштабі.

Початок кожного наступного вектора відкладається від кінця попереднього. Годограф дає ясне і наочне уявлення про найбільш вірогідних напрямках перенесення піску вітром (тому й відкидаються всі випадки зі швидкістю менше 5 м / с, яка приймається за критичну).

Втрати грунту в результаті вітрової ерозії прямо пропорційні швидкості вітру в кубі, тому більш обгрунтоване уявлення про найбільш небезпечному щодо вітрової ерозії грунтів напрямку вітру пропорційна кубу швидкостей вітру, що перевищують критичну для грунтів.

Посилання на основну публікацію