Популяційний підхід

Популяційний підхід в екології за своїм теоретичному і прикладному значенню, по розвиненості концептуального апарату і різноманітності використовуваних методів анітрохи не поступається екосистемному. Поряд з визначенням екології як науки про екосистеми Не менше право на існування має й визначення екології як науки про популяціях.

Популяційному підходу дуже співзвучно визначення екології, запропоноване канадським дослідником Ч. Кребсом; «Екологія-наука про взаємодії, що визначають поширення і велика кількість (в сенсі« кількісний розвиток ». – А. Г.) організмів» (Krebs, 1985, с. 4). У світлі даного визначення основними питаннями, на які повинен відповідати еколог, будуть, очевидно, питання типу: чому ті чи інші організми в даний момент зустрічаються в цьому, а не в якому-небудь іншому місці; чому їх чисельність (або біомаса) саме така, а не яка-небудь інша; а якщо вона змінюється в часі, то чому саме так, а не як-небудь по-іншому? Подібні питання можуть здатися на перший погляд занадто приватними і навіть несуттєвими для пізнання загальних закономірностей, до виявлення яких прагне кожна наука і екологія. Проте звернення до історії екології (та й біології взагалі) показує, що помітний прогрес у її розвитку досягається саме тоді, коли дослідники пильно аналізували окремі випадки і послідовно ставили питання, пошуки відповідей на які просували до вирішення досить загальних проблем.

В якості групи організмів, розповсюдження чи динаміка якої вивчається, найчастіше фігурує сукупність особин одного виду, т. Е. Популяція. Як ми вже згадували вище, в одну екосистему (при традиційному її розумінні) входять сотні або навіть тисячі видів. Зрозуміло, що ніяких реальних зусиль дослідників не вистачить на те, щоб з позицій популяційного підходу детально вивчити всі популяції, хоча якби це було виконано, то тим самим були б вирішені якщо не всі, то принаймні багато проблеми, що виникають на екосистемному рівні .

Популяційний підхід концентрує свою увагу на окремих видах. Найчастіше – це види, що мають важливе господарське значення (шкідники сільського та лісового господарства, об’єкти промислу, переносники небезпечних захворювань і т. Д.), Але іноді це і просто масові види або види рідкісні, що потребують охорони.

Посилання на основну публікацію