Поняття про концепцію сталого розвитку

Концепція сталого розвитку увійшла в природоохоронний лексикон після Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р).

За початковим визначенням сталий розвиток формулювалося як «модель руху вперед, при якому досягається задоволення життєвих потреб нинішнього покоління без позбавлення такої можливості майбутніх поколінь. У широкому сенсі стратегія сталого розвитку спрямована на досягнення гармонії між людьми (один з одним) і між Товариством і Природою.

В рамках Глобального екологічного форуму в Ріо-де-Жанейро (1992) були сформульовані такі основні принципи про нерозривність еколого-економічних зв’язків:

економічний розвиток у відриві від екології веде до перетворення планети в пустелю,
упор на екологію без економічного розвитку закріплює злидні і несправедливість.
Особливо підкреслювалося, що поняття сталого розвитку суспільства має на увазі забезпечення можливості задоволення потреб людей без загрози можливості задовольняти такі для майбутніх поколінь.

У цих документах наголошується, що, дотримуючись рекомендацій і принципам, викладеним у резолюціях Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р) та керуючись ними, представляється необхідним і можливим здійснити в Російській Федерації послідовний перехід до сталого розвитку, що забезпечує збалансоване вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутнього поколінь люде .

Вирішення цих завдань можливе лише в рамках такого економічного розвитку країни, при якому не буде відбуватися руйнування природного біотичного механізму регуляції навколишнього природного середовища, а поліпшення якості життя людей буде забезпечуватися в межах допустимої господарської ємності біосфери.

Виходячи з цих принципових положень основними напрямками переходу України до сталого розвитку були прийняті наступні:

  • створення правової основи переходу до сталого розвитку, включаючи вдосконалення чинного законодавства;
  • розробка системи стимулювання господарської діяльності та встановлення меж відповідальності за її економічні результати, при яких біосфера сприймається вже не тільки як постачальник ресурсів, а як фундамент життя, збереження якого має бути неодмінною умовою;
  • оцінка господарської ємності локальних і регіональних екосистем країни, визначення допустимого антропогенного впливу на них;
  • формування ефективної системи організації сталого розвитку та створення відповідної системи виховання і навчання. Перехід нашої країни до сталого розвитку
    це досить тривалий процес, який потребує вирішення величезних за масштабом еколого-економічних і соціальних завдань, тому він буде здійснюватися поетапно.

Основні віхи на цьому шляху: рішення найскладніших соціальних і економічних проблем оздоровлення навколишнього середовища, в першу чергу в зонах екологічного лиха; істотна екологізація всього процесу економічного розвитку, гармонізація взаємодії з природою всього світового співтовариства, і ін.

Посилання на основну публікацію