Екологія і природокористування

Значення екології

Першочергова роль екології полягає в здійсненні наукового контролю над процесом природокористування. Природокористування – це головна одиниця ресурсних основ економіки.

Варто зауважити, що до уваги беруться не тільки природні ресурси – ліс, дикорослі рослини або промислові тварини, але і акваторії, грунтові ресурси, сонячна енергія, атмосферне повітря, корисні копалини – все те, що хоч якимось чином задіяно в глобальному круговороті речовин і трансформації енергії.

Проте, вплив екології на контроль природокористування та управління ресурсами ще дуже слабо. Це породжує конфліктні ситуації між інтересами, пов’язаними з економічною стороною і вимогами екології, між економікою людини і економікою навколишнього середовища.

Раціональне природокористування

Природокористування може бути двох видів: раціональне і нераціональне. При раціональному природокористуванні враховуються не тільки потреби суспільства, а й природи. Таким чином створюється безпечна грунт, для існування наступних поколінь.

Сумно, але практику сучасного природокористування можна охарактеризувати загалом, як нераціональне. Практика природокористування, переважна в сучасному світі, задовольняє в основному потреби люде, приводячи до вичерпання природних ресурсів, до ослаблення природних систем і порушення екологічної рівноваги.

В основі раціонального природокористування лежать екологічні закони, в яких пріоритетне місце відводиться стану природи. Якщо екологічні вимоги виявляються порушеними, то за цим неминуче слідує різке погіршення природних умов, що тягне за собою необхідність різних природоохоронних і відбудовних заходів.

Нераціональне природокористування є повною протилежністю раціонального, воно виражається в недбалому ставленні людей до природних багатств, в перевитраті природних ресурсів, забрудненні біосфери, зниженні оздоровчих і естетичних якостей середовища. При нераціональному природокористуванні видно явна деградація природного середовища та витрачення її ресурсного потенціалу.

Під раціональним природокористуванням мається на увазі:

  • розумне вилучення та переробка природних ресурсів, їх охорона і відновлення;
  • використання і охорона природного середовища, в якому живе людина;
  • збереження і відновлення екологічної рівноваги природних систем;
  • регуляція чисельності населення планети.

Охорона навколишнього середовища

Дуже часто поняття «охорона навколишнього середовища» та «охорона природи» помилково вважаються еквівалентними. Однак це було актуально лише в ті часи, коли людина ще не закінчив будувати своє перше поселення і жив дійсно в природних умовах. Сучасний ж людина, частіше оточений не факторами природного середовища, а факторами техногенного середовища. Штучно створена середу також має свої особливості і звичайно потребує аналізу, що дозволяє обмежити її негативний вплив на здоров’я людини. Але в кінцевому рахунку, і охорона навколишнього середовища та охорона природи переслідують одну і ту ж мету: створення комфортних і безпечних умов для життя людей.

Під охороною природи мається на увазі, збереження живого становить біосфери, а саме: збереження біорізноманіття, збереження рівноваги при вилученні природних ресурсів, регулювання споживання природних ресурсів, відновлювальні заходи. Як би далекий ні сучасна людина від природи, його життя все одно залежить від стану природного середовища, а значить охорона природи – це ще і охорона людського життя.

Охорона навколишнього середовища має трохи іншу позицію, не сказати, що протилежну, швидше за паралельну. Якщо в основу охорони природи ставляться інтереси природних спільнот, то в основу охорони навколишнього середовища, ставляться інтереси щодо створення умов, при яких людині нічого не загрожувало. Тобто охороняти середу – значить робити її безпечною у всіх сенсах для існування людини.

З тих самих пір, як перша людина створив своє перше знаряддя, всі його дії несли антиприродна характер. Будь то розорювання земель для посіву або вирубка лісів для будівництва – все, чого торкалася рука людини так чи інакше було схильне до зміни.

В даний час антропогенний вплив досягло апогею, але продовжує збільшуватися. Міста ростуть як гриби після дощу, все активніше розвивається діяльність, спрямована на вилучення природних ресурсів: розвідуються все нові родовища, йде розтин кар’єрів, буріння свердловин. Все більш збільшується чисельність людей вимагає все більшої кількості ресурсів, розчиняються всі нові поля, вирубуються величезні площі дерев. Великі міста так і зовсім стали на проказу на тілі Землі, вони проникають своїми кіньми вглиб грунту, назавжди змінюючи її: будуються всі нові станції метро, ​​прокладаються трубопроводи, прокладаються магістралі і залізниці.

Так чи інакше, людина в усі часи завдавав природі шкоду, колись це було просто зрубане дерево, яке з часом перетворилося в вирубаний ліс, або побудована хатина, яка перетворилася в мегаполіс. Практично нешкідливі для природи розбіжності двох племен перетворилися в масштабні війни, здатні знищити буквально все живе на планеті.

І якщо в давні часи природа справлялася з утратою, що наносив їй чоловік, то сьогодні це стає практично неможливим. Знадобляться тисячі і мільйони років, щоб відновити всі ресурси, вилучені людиною, однак і тоді планета не зможе повернути собі первісний вигляд.

На жаль, людська спільнота сьогодні змушене визнати, що неможливо провести будь-який захід, не заподіявши шкоди природі. Задовольняючи сої потреби, так чи інакше, людина стикається з тим, що завдає шкоди навколишньому середовище. Все що він може зробити, це звести до мінімуму антропогенний вплив, що створюється його діяльністю.

Всі сьогоднішні спроби відновить природне багатство, мають малий успіх. У більшості випадків, втручання у флору або фауну, відгукується ще великою втратою, ніж був до цього.

Найкраще, що може зробити людська раса для природних систем – це охорона і збереження існуючих видів тварин і рослин. Простіше кажучи, людина просто не має заважати силам природи самостійно відновлювати природні системи. Природа наділена своєрідною мудрістю і в більшості випадків здатна самостійно впоратися з проблемами, які доставив їй чоловік.

Що ж залишається суспільству? На щастя, є ряд заходів, які можуть допомогти природі, і всі вони спрямовані на охорону природи і навколишнього середовища:

  • створення охоронюваних територій – заповідників, національних парків, заказників і т. д .;
  • розробка систем спостереження за станом навколишнього середовища – екологічного моніторингу;
  • прийняття природоохоронних законів, які передбачають різні форми відповідальності за негативний вплив на навколишнє середовище;
  • розведення рідкісних і перебувають на межі зникнення рослин і тварин. Переселення їх на території, що охороняються або в нові сприятливі місця проживання;
  • створення генетичного банку даних. Це актуально для збереження цінних сортів рослин і порід тварин або перебувають під загрозою зникнення видів;
  • проведення регулярної роботи з екологічної освіти та виховання всього населення, і особливо підростаючого покоління.

Споживацьке ставлення до природи є найбільш неприпустимим, потрібно навчитися порівнювати технологічний прогрес і витривалість природи.

Посилання на основну публікацію